/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F995e62fc0ad2f6679892c3cceda4f113.jpg)
Пані Метелиця з дитячої казки: володарка підземного світу та відгомін великої Богині прадавньої Європи
Пані Метелиця / © ТСН
У народних казках Пані Метелиця часто постає як господиня снігу та хуртовин. Але її образ значно давніший, глибший і складніший. За давньоєвропейськими уявленнями вона була не просто духом зими — а володаркою підземного світу, хранителькою переходів і великої тиші, у якій визріває нове життя.
У підземному царстві Метелиці зберігаються насіння майбутнього врожаю, спочивають духи природи і відпочиває сама земля. Це простір, де все непотрібне відмирає, а те, що має прийти навесні, повільно набирає сили. Мить, коли вона струшує перини і на землю падає сніг, — це знак, що ворота між світами накрилися покривалом тиші. Природа входить у найважливішу фазу циклу: глибоке внутрішнє оновлення.
Марія Ґімбутас, видатна дослідниця давніх європейських культур, називає Гульду (Пані Метелицю) — Голлу, Голле — древньою німецькою верховною богинею, яка передувала більшості німецького пантеону. Тобто вона існувала задовго до появи таких богів, як Одін, Тор, Фрейя чи Локі. У своїх працях Ґімбутас вказує, що Голле продовжує традиції праіндоєвропейських богинь неолітичної Європи — великих матерів, володарок життя, смерті й відродження.
Це означає, що пані Метелиця — не випадкова персона фольклору, а жива тінь величезної архаїчної традиції, яка пережила тисячоліття.
Коли християнство почало витісняти скандинавське язичництво, образи старих богинь не зникли повністю — вони трансформувалися. Замість прямого поклоніння люди зберегли їх у казках, сезонних ритуалах і народних переказах. До кінця високого середньовіччя давні скандинавські культи вже були маргіналізовані, але образи духовних покровительок залишилися у фольклорі — серед них і постать Пані Метелиці.
У німецькому дохристиянському фольклорі імена Гульда, Голле та Голла означали одну й ту саму істоту, лише в різних регіонах. Вона була богинею порогу між світами. Діти, що померли немовлятами, потрапляли під її опіку — тому її називали і Großmutter (Темна Бабуся), і Weisse Frau (Біла Дама). Ці назви показують її дуальну природу: вона і світла покровителька, і хранителька тіней.
Її зв’язок із підземним світом, магією жіночих ремесел — прядінням і ткацтвом — поступово асоціювався з чаклунством у католицькій традиції. Але в народних уявленнях це залишалося знанням про долю, про переплетення ниток життя, про вміння ткати час.
Таким чином пані Метелиця — це не лише сніг і зима. Це архетип велетенської жіночої сили, що керує циклами життя й смерті, оберігає підземний світ і спостерігає за тим, як у тиші народжується новий початок.
І коли надворі закрутить хуртовина, варто пам’ятати: це не просто природне явище. Це подих богині, яка бере світ під свою опіку і дає йому час на переродження.
Астрологія, тарологія, нумерологія, ворожіння, пророцтво, мольфарство, екстрасенсорика не є науками і передбачення не завжди збуваються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як ймовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.
Раніше ми писали про моторошні традиції Європи: хто такий Йольський Кіт і на кого він полює.
Знахідка, яку пара виявила у купленому будинку / © TikTok @xkirimiЧитати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →

