Наука проти міфу: чому глобальний Всесвітній Потоп був неможливим з точки зору геології

Легенди про Велику Воду існують по всьому світу: від Шумеру до Китаю. Чому глобальний потоп неможливий з наукової точки зору.

Про що ви дізнаєтесь:

Історія про Всесвітній потоп — одна з найпоширеніших і найдавніших легенд у світовій культурі. Вона присутня у Біблії (оповідь про Ноя), шумерському епосі про Гільгамеша, а також у міфах Індії, Китаю, Майя та народів Африки. Це породжує закономірне питання: чи могли ці історії бути спогадами про реальну природну катастрофу?

Науковці відкидають можливість глобального потопу в біблійному масштабі, проте дослідження вказують на наявність реальної події — так званого Чорноморського потопу. Саме вона могла стати основою для прадавніх міфів про Велику воду. Главред розповідає детальніше.

Чому Всесвітній потоп неможливий: науковий погляд

1. Недостатній об’єм води

Щоб покрити водою найвищі вершини, включно з горою Арарат, потрібно приблизно 2,6 млрд кубічних кілометрів води — це удвічі більше, ніж загальний об’єм води, який існує на Землі (в океанах, льодовиках і прісних водоймах).

Навіть повне танення льодовиків підняло б рівень океану лише на 60–70 метрів, що затопило б прибережні міста, але не материки.

2. Геологічні закони

Континентальна кора (гранітна, товста — 30–60 км) не може "потонути" під океанічною (тонка, базальтова). Фізичні властивості літосферних плит виключають сценарій, коли материки раптово занурюються у води океану.

Крім того, на континентах існують потужні шари осадових порід — до 12 км, що суперечить ідеї швидкого змивання ґрунтів під час одноразового всесвітнього затоплення.

3. Біогеографія

Сучасний розподіл тваринного світу не узгоджується з гіпотезою про відновлення фауни з однієї точки кілька тисяч років тому.

Ендемічні види:

— розвивалися ізольовано протягом мільйонів років, а не тисячоліть.

Відео про те, звідки почався Всесвітній потоп можна переглянути тут:

Гіпотеза Чорноморського потопу: наукове пояснення міфів

Суть теорії

У 1997 році американські геологи Вільям Райан і Уолтер Пітман висунули гіпотезу, що після останнього льодовикового періоду Чорне море було великим прісноводним озером, рівень якого був на 100+ метрів нижчим за рівень Середземного моря.

Катастрофічний прорив

Близько 7–9 тисяч років тому глобальне потепління спричинило підняття рівня світового океану. Середземноморська вода прорвала природну перемичку в районі Босфору й хлинула у Чорне море.

Наслідки могли бути такими:

Для людей того часу це могло виглядати як кінець світу.

Критика гіпотези

У 2009 році дослідження Лівію Гіосаном показало, що підняття рівня Чорного моря могло бути поступовим і не таким значним — лише 5–10 метрів.

Як локальні катастрофи стають міфами про глобальні події

Попри дискусії щодо масштабу, науковці погоджуються: міфи про потопи виникали не на порожньому місці. У долинах річок Месопотамії траплялися регулярні, іноді руйнівні повені, які для людей бронзової доби здавалися кінцем світу.

Такі локальні стихійні лиха могли передаватися у переказах століттями, набуваючи універсального й символічного змісту.

Біблійна історія про Всесвітній потоп — це, найімовірніше, поетичне відображення реальних регіональних катастроф, а не глобальна подія, яка могла б "перезавантажити" планету. Локальні повені, включно з можливим Чорноморським потопом, цілком могли надихнути народи стародавнього світу на створення легенд про Велику воду.

Вас може зацікавити: