Трамп дав Україні добро на удари по "тіньовому флоту" Путіна

Україна останніми тижнями розширила кампанію проти російської енергетичної логістики та почала атакувати нафтові танкери, які, за оцінками Києва, використовуються для експорту нафти в обхід західних санкцій. Про це повідомляє The Atlantic, описуючи щонайменше п’ять інцидентів за 13 днів, частина яких сталася в Чорному морі поблизу українських берегів, а ще два – біля узбережжя Туреччини та на заході Африки.

СБУ взяла на себе відповідальність за три атаки, що відбулися неподалік України, і не стала коментувати інші випадки. Після останнього удару по танкеру Dashan джерело в спецслужбі заявило, що служба "продовжує активні заходи, щоб зменшити надходження петродоларів до російського бюджету", та назвало це вже "третім танкером "тіньового флоту", виведеним з ладу" за останні два тижні.

Один із ключових акцентів – зміна підходу до цілей. Раніше Україна, за описом, утримувалася від ударів по цивільних суднах у міжнародних водах, навіть якщо ті перевозили російську нафту. Колишній урядовець Олександр Кубраков згадує епізод серпня 2023 року, коли спецслужба нібито просила дозволу потопити танкер біля російського Новоросійська, але він зупинив рішення після уточнення, що судно не під російським прапором: "Це не наша ціль. Це було б піратство. Ми не чіпаємо цивільні судна".

Нова хвиля атак відбувається на тлі активізації дипломатичних контактів щодо можливого завершення війни. У публікації стверджується, що наприкінці листопада американська адміністрація просувала рамковий план врегулювання, а Київ, відчуваючи політичний тиск, прагнув продемонструвати додаткові важелі впливу на Москву. Удари по танкерах, які пов’язують із експортом російської нафти, розглядаються як спроба посилити цей тиск – але з потенційними наслідками для безпеки цивільного судноплавства.

Російський диктатор Володимир Путін 2 грудня публічно назвав такі атаки "піратством" і попередив про можливу відповідь. Зокрема, він пригрозив ударами по суднах, які вивозять зерно, метали та інші вантажі з українських портів, у тому числі суднах партнерів України, а також озвучив ідею "відрізати Україну від моря", щоб, за його словами, "піратство стало неможливим у принципі".

Реакція ринку не забарилася. Страхування суден, які йдуть через Чорне море, подорожчало, а транспортні компанії переоцінили ризики рейсів. Один із судновласників після вибухів на танкері Mersin повідомив про "зовнішні вибухи" та затоплення машинного відділення й оголосив про відмову від будь-яких відправлень, пов’язаних із Росією, пояснивши це тим, що ризики для суден і екіпажу стали неприйнятними.

Контекстом нинішньої ситуації є боротьба за морські маршрути від перших місяців повномасштабного вторгнення. Після спроб РФ заблокувати українські порти Україна зробила ставку на морські дрони, які, за наведеною оцінкою, змусили російський флот відступити далі від узбережжя та дали змогу відновити експорт через альтернативний коридор уздовж західної частини Чорного моря. Саме тому нинішні удари по танкерах можуть зламати крихкий баланс – посилюючи тиск на російські нафтові доходи, але водночас підвищуючи ризик ескалації та ударів у відповідь по українській морській торгівлі.

На думку Кубракова, така тактика може бути дієвою як короткостроковий інструмент перед переговорами, але потребує обережності через можливі наслідки. Він, зокрема, говорить про необхідність зважувати, "наскільки ми сильні і як довго можемо триматися", підкреслюючи, що подальші кроки залежать від розвитку переговорного треку й реакції як противника, так і партнерів.