Помер володар Кубка Європейських чемпіонів у складі Ноттінгем Форест

Світ футболу прощається з Джоном Робертсоном — людиною, чиє ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію Ноттінгем Форест.

Вінгер, якого культовий менеджер Браян Клаф називав Пікассо нашої гри, помер у віці 72 років, залишивши після себе спадщину однієї з найдивовижніших епох у європейському футболі. Робертсон став ключовим елементом дива Браяна Клафа.

Саме він забив єдиний і переможний гол у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1980 року проти  Гамбурга, дозволивши Форест захистити титул найсильнішої команди континенту. Роком раніше, у фіналі 1979-го проти Мальме, саме після його ювелірного навісу Тревор Френсіс забив вирішальний м’яч.

Його капітан Джон Макговерн якось сказав: "Він був як Раян Гіггз, але з двома робочими ногами та ще більшим талантом".

Шлях Робертсона не був легким. До приходу Клафа у 1975 році він перебував у трансферному списку і вважався гравцем без майбутнього. Браян Клаф у своїй біографії згадував його як неохайного та байдужого, але згодом визнав:

"Я перетворив його на одного з найкращих гравців, яких я коли-небудь бачив. Він був так само гарний, як бразильці чи італійці".

Загалом у складі лісників Робертсон виграв: • 2 Кубки європейських чемпіонів; • Титул чемпіона Англії; • Суперкубок УЄФА; • 2 Кубки ліги. У 2015 році вболівальники Ноттінгем Форест офіційно визнали його найкращим гравцем у всій історії клубу.

Джон Робертсон провів 28 матчів за збірну Шотландії. Вболівальники назавжди запам'ятають його переможний гол у ворота Англії у 1981 році та забитий м'яч у фінальній частині чемпіонату світу-1982 у ворота Нової Зеландії.

Після завершення кар'єри гравця він став невід’ємною частиною успіху Мартіна О’Ніла. Як асистент, Робертсон допомагав будувати легендарний Селтік початку 2000-х (три чемпіонства та фінал Кубка УЄФА), а також працював у Лестері та Астон Віллі.

Джон Робертсон залишається символом того, як віра тренера та безмежний природний талант можуть підняти гравця з низів до вершин світового футболу. Його внесок у гру назавжди залишиться еталоном майстерності класичного вінгера.