Як розлучитись під час війни, коли один з подружжя за кордоном

Чи розірвуть шлюб, якщо один із подружжя закордоном?

Згідно із Сімейним кодексом України, розірвати шлюб можна навіть якщо один із подружжя перебуває за кордоном. Водночас процес залежить від того, чи є у подружжя неповнолітні діти або чи є згода обох сторін, пише 24 Канал з посиланням на Міністерство юстиції України.

Якщо є спільні діти або хтось із подружжя не погоджується на розлучення, справа розглядається виключно через суд.

Довідково: Позов подається із зазначенням свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, копій паспортів і ідентифікаційних кодів, а також підтвердження сплати судового збору.

Водночас завдяки платформі електронного суду участь у засіданнях можлива дистанційно, що особливо зручно, коли сторона перебуває за кордоном. Якщо ж один із подружжя перебуває в Україні, подати заяву на розірвання шлюбу можна через місцевий РАЦС або онлайн.

Важливо! Державна реєстрація розлучення здійснюється через місяць після подання заяви, за умови, що вона не була відкликана. Після завершення процедури видається свідоцтво про розірвання шлюбу, яке може отримати уповноважений представник за довіреністю.

Чи розірвуть шлюб, якщо одна із сторін проти?

Якщо один із подружжя не погоджується на розлучення або у пари є неповнолітні діти, розірвання шлюбу можливе виключно через суд, зауважує Судова влада України.

Варто враховувати, що судовий процес зазвичай триває довше через завантаженість судових установ та супроводжується додатковими витратами, порівняно з процедурою розлучення через РАЦС.

Зауважте! Обидві процедури вимагають підготовки пакета документів та дотримання процесуальних формальностей, що забезпечує законність та захист прав обох сторін.

Закон передбачає два варіанти судового розірвання шлюбу: у позовному провадженні, коли одна зі сторін ініціює розлучення, та в окремому провадженні за спільною заявою подружжя, навіть якщо є діти.

Що варто знати про аліменти в Україні: коротко про головне

• Суд встановлює розмір аліментів, спираючись на реальні потреби дитини та фінансові можливості того з батьків, хто зобов’язаний їх сплачувати. При цьому береться до уваги не лише доходи платника, а й його стан здоров’я, майновий стан, матеріальне забезпечення та фактичні витрати.

• Закон гарантує мінімальний рівень аліментів нині не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину, але судова практика рекомендує орієнтуватися на 100% цього показника для забезпечення належного рівня життя.

• Крім офіційно задекларованих доходів, суд може враховувати й ті джерела прибутку, які платник не задекларував, щоб встановити справедливу суму аліментів, здатну реально покривати потреби дитини.