Про НАБУ і Юлію Тимошенко. Радіти чи плакати?

Буду не в тренді.

Вчорашні нічні новини чомусь дуже порадували український фейсбук. Люди у моїй бульбашці навіть без світла і тепла відразу підбадьорились, пожвавішали, дехто навіть дістав святкові гіфки з ЮВТ.

А мене, якщо чесно, накрила тривога. Ні, ні! Не за Юлію Володимирівну. Вона переживала і не таке. Мені стало страшно за нас із вами.

Україна перебуває у найскладнішому періоді своєї історії. Їй загрожує знищення. Не метафорично. Буквально. Росія відкрито каже, що хоче стерти українську державу і переконує світ, що Україна – це прикра помилка  ̷і̷с̷т̷о̷р̷і̷ї̷ ̷ Леніна.

І ось на цьому фоні ми з дивовижним ентузіазмом займаємося самодемонтажем.

• Подивіться, що в нас склалося лише буквально за кілька місяців.
• Президент – вже «не викликає довіри» і «в усьому винен».
• Кабмін – з порожніми кріслами, в які не ніхто не може сісти.
• Парламент – «суцільно корумпований», звідти депутати тікають у прямому сенсі цього слова.

Добре, з владою все завжди зрозуміло. Але ж і опозиція якась крива...

• Порошенко – «злодій», ще й під санкціями.
• Кличко – застряг десь між туалетами, які замерзають, і туалетними схемами. Інші мери – також бандіти.
• Тимошенко – давно відома «рецидивістка», але тепер в оновленій версії.

І це не все. А громадські антикорупціонери? Та вони ж «такі самі»! Найяскравіший – вже під слідством.

У підсумку – питання: кому в цій країні взагалі можна довірити рішення? Якщо всі – ймовірні злочинці, то хто ж тоді має керувати державою зараз? Народ помилився з усіма одразу? Чи, може, весь політичний клас нам централізовано спустили з Москви? Ні. Усі ці люди були обрані нами на супердемократичних виборах.

І коли ми з радісним підстрибуванням оголошуємо весь політичний клас суцільною помилкою, то ставимо діагноз собі. Ось така наша колективна «спроможність»: всі, за кого ми голосували, виявилися неприйнятними. І формула «я за них не голосував» тут не працює. Всі за когось з них колись таки голосували…

«Не подобається – змінимо»?

І тут – ні! Виходу нема. Виборів не буде під час воєнного стану. І це норма. Про це кажу не я, а всі притомні люди, зокрема, Мирослав Маринович в свіжому інтерв’ю на «Главкомі». Мільйони людей на фронті, в окупації, за кордоном. Будь-які вибори зараз – те, чого якраз бракує Путіну.

Реальність: ми не зможемо оновити цивілізованим способом систему. Але при цьому системно знецінюємо всі її елементи.

Це – самопідрив. Росії не потрібно нас захоплювати, ми й самі доводимо, що в нас немає жодного адекватного політичного лідера без «шлейфу», за який можна потягнути будь-коли.

Так, корупція є. Так, вона шкодить. Але й антикорупція не повинна випалювати все політичне поле в період, коли його не можна пересіяти...

Треба врешті визнати: святі добре виглядають на іконах, але державами керують зазвичай не вони.