Геній у вишиванці чи додаток до гелiкоптера: як відкриття музею Сікорського може стати моментом істини

Сорі, що не про опалення. Побачила тут новину про створення музею Сікорського в історичній будівлі, де він мешкав. Ну, ми в Києві живемо не перший день, тому знаємо, що це ще нічого не означає, до того ж в мене багато питань щодо невідомої й на вигляд доволі мутної фундації, в якої раптом знайшлись такі гроші. Але моє питання в іншому.

Як відомо, Сікорський був російським монархістом і водночас киянином — винахідником світового рівня. Він народився і жив у Києві, любив його, вважав своїм домом, був лояльним до російської імперської ідеї, виїхав за кордон і там прославився. Обʼєктивно він намагався принести максимальну користь місту і країні, в який жив, і безумовно є національним надбанням — але його бачення щодо цього міста і країни було в межах російського імперського проєкту. Це я до чого.

Дуже хотілося б побачити зразок чесної коректної розповіді про це з правильними акцентами та без уникання незручних питань. Тобто не Сікорського у вишиванці (метафора) і не беземоційного робота, що є просто додатком до механізму гелікоптера. Було б чудово на прикладі Сікорського нарешті вибудувати внятний чесний гідний кейс, як розповідати про російськомовного і російськоцентричного видатного мешканця Києва, який нині є гордістю України. Бо без цього ми толком не можемо говорити про половину культурних явищ перших декад ХХ сторіччя, колискою яких була Україна

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Петлюрівці у Великому театрі: як оперу Прокоф'єва переробили під потреби Путіна