Моторошне послання бронзової доби: хетська печатка погрожує всім, хто її читає

Яку роль відігравало місто Бюклюкале у політичному житті Хетської держави?

Поселення Бюклюкале, розташоване приблизно за 100 кілометрів від сучасної столиці Туреччини, виявилося справжньою скарбницею для істориків. Під час польових робіт 2023 року археологи з’ясували, що це місто хетського періоду мало діаметр близько 500 метрів. Важливість цього місця підтверджується не лише його розмірами, а й надзвичайно тісними зв’язками зі столицею імперії – містом Хаттуса, пише 24 Канал з посиланням на Anatolian Archaeology.

Особливу увагу науковців привернув фрагмент теракотової печатки, на якій зберігся клинописний текст. Після розшифрування давньої лого-силабічної системи письма дослідники були вражені прямотою та жорсткістю послання. Напис попереджав, що будь-хто, хто наважиться порушити умови угоди, заплатить за це власним життям.

Керівник розкопок, доцент Кімійоші Мацумура, зазначив, що такі печатки зазвичай належали верховним правителям – царю або цариці. На артефакті згадуються титули Табарна, що означає суверенного царя, та Тавананна – суверенна цариця.

Напис на цій печатці свідчить: "Хто порушить це, той помре" / Фото IHA

У хетському законодавстві того часу смертна кара не була поширеним явищем для цивільних порушень. Найчастіше за невиконання контрактів або інші провини закон передбачав грошові штрафи. Саме тому знахідка з Бюклюкале вважається унікальною: вона демонструє надзвичайну серйозність конкретної домовленості або особливий статус осіб, які її укладали. Використання такої суворої риторики свідчить про те, що документ мав статус офіційного державного акту найвищого рівня.

Окрім печатки, у місті знайшли хурритські таблички, зміст яких пов’язаний із релігійними обрядами, пише Daily Star. Оскільки такі ритуали зазвичай проводили виключно члени королівської родини, історики припускають, що Бюклюкале слугувало однією з резиденцій хетських монархів у бронзову добу.

Уламок артефакту часів хетського правління / Фото IHA

Також існують свідчення про тогочасну громадянську війну в цьому регіоні, що зафіксовані в текстах, знайдених Мацумурою. Це підкріплює теорію про те, що місто відігравало стратегічну роль у складні для імперії часи, будучи не лише адміністративним, а й духовним та військовим центром.

Сукупність цих знахідок підтверджує, що Бюклюкале було ключовим вузлом у системі управління Хетської імперії, де вирішувалися питання державної ваги під особистим контролем монархів.

Хто такі Хети?

Хети були індоєвропейським народом, який створив одну з наймогутніших імперій Стародавнього Сходу в центральній частині Малої Азії (сучасна Туреччина) з кінця III тисячоліття до нашої ери до кінця VIII століття до нашої ери Вони називали себе неші, канеші та луви, а назву "хети" отримали від автохтонного народу хаттів, який вони завоювали і згодом асимілювали.

Згідно з основними гіпотезами, предки хетів прибули в Малу Азію наприкінці III тисячоліття до нашої ери, ймовірно, з Причорноморських степів через Балкани або з боку Кавказу. За царя Анітти (близько XVIII ст. до нашої ери), який завоював міста Неса і Хаттуса, розпочалося об'єднання областей Анатолії. Остаточно держава сформувалася за правління Лабарни I (1680 – 1650 до нашої ери), коли володіння хетів досягли узбережжя Чорного моря, а їхньою столицею стала Хаттуса (сучасне Богазкьой).

Левові ворота на вході до міста Хаттуса / Фото Bernard Gagnon/Wikipedia

Найвидатнішим досягненням хетів стало виплавлення залізної руди в загартовувану сталь наприкінці XV століття до нашої ери, яку вони називали "добрим залізом". Хети досягли успіху в плавленні залізної руди в простих доменних печах з подальшим гартуванням та цементацією в ковальській кузні, ставши піонерами масового виробництва заліза. До цього вони купували олово в ассирійців для виплавки бронзи.

Культура та писемність

Хети створили розвинену культуру з багатою писемною традицією. Першим суто хетським твором вважається напис царя Анітти, який започаткував історичну традицію, продовжену іншими творами й написами. Вони перекладали з шумерської та аккадської мов гімни богам та епічні твори.

Хети також відзначалися розвиненою релігією з вірою в понад тисячу богів, створюючи монументальні різьблення, скельні рельєфи та металеві вироби.

На цій табличці записано хетський закон / Фото Mx. Granger/Wikipedia

Зникнення імперії

Падіння Хетської імперії відбулося близько 1200 – 1190 року до нашої ери внаслідок комплексу факторів. Дослідження деревних кілець показали, що регіон пережив три послідовні роки жорсткої посухи приблизно в 1198 – 1196 роках до нашої ери, що співпадає з часом зникнення хетів. Ця катастрофічна посуха в і без того напівпосушливому середовищі призвела до загальної зміни на більш сухі умови від пізнього XIII до XII століття до нашої ери

Додатковим фактором стали вторгнення "народів моря" та фригійців, які атакували вже ослаблену посухою імперію. Хоча хети були добре організованим воєнним суспільством, вони не змогли протистояти комбінованим атакам, і їхня столиця Хаттуса впала. Після розпаду центральної влади на території колишньої імперії утворилися неохетські держави, які зберігали політичну автономію до кінця VIII століття до нашої ери.