Велике повернення: про що свідчить повторне призначення Максима Остапенка гендиректором Лаври

Міністерство культури продовжує переможну низку гучних рішень, зокрема за давньою українською політичною традицією виправляючи помилки, допущені попередниками (а подекуди й роблячи кроки, які роками не могли зробити доти). Цього разу йдеться про чергове кадрове рішення — повернення на посаду ексгендиректора Лаври Максима Остапенка, якого попередник нинішньої міністерки культури Тетяни Бережної Микола Точицький зі скандалом звільнив кілька місяців тому.

У четвер 15 січня Міністерство культури офіційно повідомило про призначення Максима Остапенка генеральним директором Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра».

«Максим — професійний управлінець і науковець із багаторічним досвідом у сфері охорони та популяризації культурної спадщини. Він має глибоке розуміння роботи національних заповідників, а також досвід системної організації установ, розвитку наукових і музейних напрямів. Таке поєднання візійності й практики є необхідним для розвитку Лаври як національної інституції в умовах війни», — сказала віцепрем’єрка з гуманітарної політики, міністерка культури Тетяна Бережна в коментарі «Детектору медіа».

Власне призначення прокоментував у своїх соцмережах і сам Максим Остапенко. «Від сьогодні я отримав можливість продовжити свою роботу в Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра”, — написав він 15 січня. — Це велика довіра і відповідальність. Попереду багато роботи: розширення співпраці з міжнародними партнерами та меценатами, реставрація, безпека, розвиток Лаври як святині й історичного центру. Я повертаюся до роботи з вірою в те, що Лавра має бути простором глибокої духовності, гідності та історичної пам’яті».

За тиждень до свого звільнення Максим Остапенко дав ексклюзивне інтерв’ю «ДМ», де розповів не лише про історію своїх професійних взаємин із Міністерством культури, але й про деякі цікаві аспекти у роботі Лаври. Зокрема тоді Остапенко говорив, що неодноразово доводив до відома представників Міністерства культури, що в Лаврі існує системна проблема, пов’язана з реставрацією: за останні 20 років держава спрямовувала на реставраційні роботи мільйони гривень, за цей час на території Лаври реставрувалися понад 10 об’єктів. Проте жоден із них так і не був введений в експлуатацію до сьогодні. Єдиний виняток — храм Спаса на Берестові, відреставрований за кошти компанії Roshen. Це є частиною схеми, що дозволяє роками спрямовувати кошти на нібито продовження реставраційних робіт. Весь час змінюється проєктно-кошторисна документація, роботи буцімто тривають, і це відбувається роками.

Проте махінації навколо реставраційних робіт у Лаврі були не єдиним проблемним аспектом, на якому акцентував тоді Остапенко. Не менш важливим був і план розвитку заповідника, за яким Лавра живе з 2013 року. За словами менеджера, цей план передбачав подальшу забудову Лаври, зокрема побудову 7-поверхового готелю на території заповідника. «Цей документ писався під замовлення монастиря, що перебував під контролем УПЦ МП, і передбачав тотальну забудову Лаври, — говорив тоді вже ексочільник Лаври. — Коли в лютому 2024 року КМДА проголосувала за відведення земельних ділянок Лаври у постійне користування заповідника, постало питання — що робити з довгобудами, що незаконно з’явилися там за ці роки? Це близько 20 об’єктів, які були зведені незаконно або з порушенням закону. Усі їх планували з часом узаконити згідно зі вже згаданим мною планом розвитку Лаври 2013 року».

У червні 2025 року «Детектор медіа» надсилав офіційний запит до Міністерства культури з проханням надати відповіді на запитання з приводу плану розвитку заповідника та забудови на території Лаври. На жаль, відповіді ми не отримали.

Після гучного звільнення Остапенка т.в.о. гендиректора заповідника було призначено його заступницю Світлану Котляревську, і якийсь час жодних публічних новин щодо діяльності заповідника не було.

І от 15 січня Міністерство культури повідомило про повернення Остапенка на посаду.

Очевидно, це повторне призначення — чіткий сигнал із боку оновленого Міністерства культури про незгоду з кадровою політикою попередньої команди. Але значно важливіше, чи у міністерства стане політичної волі не лише на виправлення кадрової помилки, але і на те, аби справді розібратися з багаторічними проблемами Лаври з реставрацією та забудовою, а також іншими аспектами плану розвитку інституції, ухваленого ще за часів Януковича.

Друге, що є важливим — якою буде нова стратегія розвитку Лаври та коли вона буде ухвалена (команда Остапенка спільно з залученими експертами розпочала роботу над драфтом стратегії ще до його звільнення).

Ще одним аспектом, що вартує уваги, є те, як складуться стосунки Остапенка з новим профільним заступником міністра зі спадщини Іваном Вербицьким, що є його прямим керівником з боку міністерства (нагадаємо, з попереднім профільним заступником Сергієм Бєляєвим, як і з директором департаменту захисту та збереження культурної спадщини Володимиром Шорніковим Остапенко мав відкритий конфлікт).

Поки що, на старті співпраці, все виглядає цілком обнадійливо. «Представив Максима (Остапенка — “ДМ”) керівникам структурних підрозділів заповідника; обговорили ключові виклики, а також завдання і КРІ, які стоять перед генеральним директором. Подякував колективу за віддану роботу в складні часи, — написав у своїх соцмережах Іван Вербицький. — Максим Остапенко має багаторічний досвід керівництва заповідниками “Хортиця” та “Києво-Печерська лавра”. Його компетенції та візія є важливими для посилення спроможності інституції».

Також за інформацією Міністерства культури та з соцмереж профільного заступника зі спадщини Івана Вербицького, колишня т.в.о. Лаври Світлана Котляревська продовжить працювати в команді Остапенка.

Загалом це кадрове рішення Міністерства культури важливе не лише через те, що воно стосується одного з ключових національних заповідників, що одночасно є визначним об’єктом культурної спадщини й інституцією з масштабним комплексом будівель і значною земельною ділянкою, а і як жест, що характеризує нову кадрову політику Мінкульту. Ба більше — це призначення може зчитуватися як готовність проявляти політичну волю й ухвалювати рішення, необхідні для розвитку та посилення ключових культурних інституцій (наскільки послідовною буде ця політика — побачимо в майбутньому, зокрема й на прикладі наступних кадрових рішень по інших ключових інституціях, і не лише в секторі спадщини).

Наразі важливо, якими будуть перші кроки новопризначеного гендиректора Лаври на новій-старій посаді — зокрема чи торкнуться вони ухвалення нової інституційної стратегії, а також розв’язання задавнених проблем Лаври. Але хочеться сподіватися, що це призначення стане новою точкою відліку для заповідника, а Остапенку разом із командою вийде завершити розпочаті ще у 2023 році інституційні перетворення. Адже, як відзначив менеджер у своєму дописі, можливість повернутися на цю посаду для нього — це велика відповідальність, а для Лаври — ще й шанс на інституційну трансформацію, потреба у якій давно назріла.