Будували майже 90 років: який вигляд має найкрасивіший залізничний маршрут у світі

Маршрут Мідного каньйону або залізниці Чіуауа — Тихий океан називають видатним інженерним подвигом, оскільки її будівництво загалом зайняло майже 90 років і обійшлося приблизно в $90 мільйонів, пише The Mirror.

Наприкінці XIX століття багато хто замислювався про важливість залізничної лінії. Однак лише 1861 року Альберт Кінсі Оуен приїхав до Мексики як залізничний інженер і, мандруючи вздовж тихоокеанського узбережжя, досягнув затоки Огіра, "Зачарованого місця" місцевою мовою каїтан, нині відомого як Тополобампо.

Оуен вважав це місце ідеальним для здійснення своєї мрії про створення мексикано-американської компанії та будівництво залізниці, що з'єднала б Середній Захід США і нещодавно відкриту ним затоку. У 1863 році він презентував свою ідею на зустрічі з Конгресом США і губернаторами, але не досяг успіху.

З 1875 до 1879 року Оуен зосередився винятково на просуванні своєї ідеї та пропонував мексиканському уряду різноманітні громадські проєкти. Зрештою йому вдалося отримати концесію на будівництво залізниці між П'єдрас-Неграс і Тополобампо з відгалуженнями до Масатлану, Аламосу і Пресідіо-дель-Норте (сьогодні місто Охінага, Чіуауа).

Етапи будівництва

Після кількох змін власників концесію придбав Фостер Гіґґінс, який заснував компанію Ferrocarril del Río Grande, Sierra Madre y Pacífico, що 1897 року побудувала лінію Сьюдад-Гуарес — Корралітос у штаті Чіуауа, а наступного року завершила ще одну ділянку до Касас-Грандес загальною протяжністю 259 кілометрів.

1897 року концесію на будівництво та експлуатацію лінії з Чіуауа в будь-яку точку Тихого океану придбали Енріке Кріель і Альфредо Спендлав. Їхня компанія Chihuahua al Pacífico побудувала 194 кілометри залізничних шляхів у штаті Чіуауа, від столиці до міста Мінака.

Далі було створено американську компанію Kansas City, México y Oriente, яка побудувала 88-кілометрову лінію Ла-Хунта — Темосачік у Чіуауа та лінію Тополобампо — Сан-Педро в Сіналоа в період з 1902 по 1908 рік.

З 1910 по 1914 рік компанія Ferrocarril del Noroeste завершила лінію Темосачік — Касас-Грандесс. Канзаська залізниця, під іншим керівництвом, побудувала ділянку Чіуауа — Охінага, і нарешті, залізниця Chihuahua al Pacífico Енріке Кріеля побудувала ділянку Чіуауа-Кріель.

Останньою і найскладнішою ділянкою була ділянка завдовжки 258 кілометрів від станції Кріель у Чіуауа до Еріберто-Вальдеса (Сан-Педро) в Сіналоа, що проходить через серце західної частини гірського хребта Сьєрра-Мадре. Мексиканський уряд завершив будівництво і відкрив цю ділянку 24 листопада 1961 року під назвою Ferrocarril Chihuahua al Pacifico.

Ель-Чепе: краса, яку неможливо забути

Офіційно залізницю було запущено того ж 1961 року, і вона залишається одним із найзахопливіших маршрутів, який проносить мандрівників через Сьєрра-Мадре-Оксіденталь у Мексиці і з'єднує Лос-Мочіс на узбережжі з горами Чіуауа. Наразі це єдина в усій країні залізниця, яка забезпечує пасажирські перевезення. Щодня тут курсує два потяги — один туристичний і один місцевий.

Її протяжність, за різними даними, від 653 до 688 км, і вона з'єднує столицю штату Чіуауа, Чіуауа, і тихоокеанський порт Тополобампо в штаті Сіналоа. Маршрут може похвалитися 86 тунелями, з яких тільки 22 є штучними, загальною довжиною 18 кілометрів.

Тунель "Ель Дескансо" — один із найдовших на маршруті, його довжина становить 1838 метрів. Також цікавим є тунель "Континенталь" (1260 метрів). Свою назву він отримав тому, що перетинає вододіл Західної Сьєрра-Мадре.

На маршруті також розташовано 37 мостів (хоча на офіційному сайті залізниці вказується цифра в 175 мостів), що являють собою різні типи споруд загальною довжиною 5 кілометрів. Міст "Агуакальенте" заввишки 45 метрів і завдовжки 498,5 метрів є найдовшим на маршруті. Він перетинає річку Ель-Фуерте.

Подорож, яка займає 16 годин, можна здійснити за один день, проїжджаючи через регіон Сьєрра-Мадре, де проживають корінні громади Тарахумара, відомі своїм традиційним способом життя і унікальною культурою. Наймальовничіша ділянка шляху — між Ель-Фуерте і Креель, де перепад висот налічує понад 2000 метрів.

Для пасажирів на маршруті створено всі умови на будь-який гаманець. Так, у першому класі El Chepe є панорамні вікна, відкидні сидіння і один прийом їжі в ресторані Urike, де подають традиційні страви штатів Чіуауа і Сіналоа.

Вагони представницького класу можуть похвалитися просторими місцями і доступом до бару, а в туристичному класі — прості, але зручні сидіння з прямою спинкою і закуски на борту.

Нагадаємо, у Мексиці поїзд зійшов із рейок.

Також повідомлялося, що в Мексиці розкопали останки стародавнього народу.