До падіння Пізанської вежі залишилося 125 років: що кажуть вчені про знамениту пам'ятку

Попри побоювання вчених, це далеко не перший раз, коли звучать прогнози потенційного обвалу Пізанської вежі. За минулі століття вчені та інженери не раз звертали увагу на небезпеку та проводили заходи з її стабілізації.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Пізанська вежа: історія будівництва

Будівництво дзвіниці собору на площі Пьяцца деї Міраколі розпочалося 9 серпня 1173 року, в період, коли Піза була одним з найбагатших міст Європи. Архітектор Бонанно Пізано керував будівництвом першого поверху, висотою 11 метрів. Майже відразу він помітив невеликий нахил у чотири сантиметри.

Причиною цього був тонкий фундамент, закладений на м'якій глині та піску над старим руслом річки, який не міг належним чином підтримувати важку кам'яну конструкцію. Роботи були зупинені на 95 років, головним чином через політичні заворушення та брак фінансування.

Коли будівництво відновили в XIII столітті, будівельники спробували виправити нахил, зробивши поверхи на нахиленому боці коротшими. До 1278 року, після завершення будівництва сьомого поверху, роботи знову зупинилися. На цьому етапі вежа нахилилася приблизно на один метр на південь.

У 1360 році був побудований останній поверх — дзвіниця. Щоб протидіяти нахилу, її стіни були навмисно побудовані з невеликим нахилом на північ. До 1370 року будівництво було завершено, і вежа була визнана архітектурним шедевром. Попри помітний нахил, вона стала відомим символом Пізи та приваблювала відвідувачів з усієї Європи.

Спроби виправити ситуацію навколо Пізанської вежі

Упродовж століть нахил Пізанської вежі постійно погіршувався. До 1550 року він становив майже чотири метри. У 1838 році спроба зміцнити фундамент ненавмисно спричинила підняття підземних вод, що ще більше дестабілізувало вежу.

У 1934 році Беніто Муссоліні, розчарований нахиленою спорудою, наказав залити в фундамент майже 200 тонн бетону. Ця спроба зазнала невдачі, і нахил дещо збільшився через нерівномірне осідання.

До 1950 року ситуація стала критичною: важкі дзвони були закріплені, щоб запобігти небезпечному розгойдуванню. 21 січня 1952 року італійські вчені опублікували прогноз, що вежа може обвалитися до 2151 року. У відповідь на це було розпочато планування реставрації.

У 1964 році італійський уряд оголосив міжнародний конкурс на пошук найкращого інженерного рішення. Тисячі пропозицій надійшли від інженерів з усього світу, що в кінцевому підсумку призвело до плану, який поєднував внутрішнє зміцнення зі сталевими тросами, противагами та додатковими бетонними опорами.

Порятунок Пізанської вежі

У 1990 році розпочалися значні аварійні роботи, і вежа була закрита для туристів. До червня 1992 року перші два поверхи були обгорнуті сталевими тросами для стабілізації конструкції, фундамент був укріплений, а на північній стороні були встановлені противаги, що зменшило нахил на кілька сантиметрів.

У 1993 році були встановлені додаткові свинцеві противаги загальною вагою до 1000 тонн, щоб зупинити рух на південь.

З 1996 року інженери встановили чотири сталеві розпірки, з'єднані з баластними та сервоприводними системами, здатними прикладати до вежі силу до 1600 кН, протидіючи будь-яким подальшим зміщенням.

Вирішальним втручанням стало обережне видалення ґрунту з північного боку, що дозволило вежі повільно повернутися до нахилу, який вона мала приблизно 200 років тому. Фундамент було розширено, щоб збільшити опорну поверхню, що забезпечило стійкість вежі принаймні на наступні три століття.

До кінця 2000 року Пізанська вежа була відновлена до нахилу 1838 року, при якому верхівка вежі відхилялася від вертикалі на 4,5 метра. 15 грудня 2001 року вежу знову відкрили для відвідувачів.

Важливо Єдина жінка-правителька Русі: що приховує жорстока історія княгині Ольги (фото)

Сьогодні Пізанська вежа є чудовим поєднанням середньовічної архітектурної винахідливості та сучасних інженерних рішень. Її історія відображає століття адаптації, наукового моніторингу та міжнародної співпраці, демонструючи, наскільки далеко може зайти людство, щоб зберегти культурну спадщину для майбутніх поколінь.

Раніше Фокус писав про неочікувану знахідку у Саффолку, Англія. Перед будівництвом АЕС вчені виявили середньовічний артефакт.

Також ми розповідали про те, що вчені, ймовірно, знайшли гробницю Нефертіті. Якщо це дійсно так, то це найбільше відкриття століття.