Голод 1946–47 років. Керівник архіву СБУ порівняв кількість жертв у Росії та Україні

Під час штучного голоду в СРСР 1946–1947 років постраждали не лише українські землі. Історик, публіцист та керівник архіву СБУ Андрій Когут розповів, що голод тих років зачепив і Росію. Цими свідченнями Андрій Когут поділився в інтерв’ю «Главкому».

Андрій Когут порівняв кількість жертв голоду в Росії та Україні. «Власне, голод 1946–1947 років характерний тим, що він зачепив усі землеробські регіони СРСР. Попри це кількість загиблих у Росії приблизно вдвічі менша, ніж в Україні. Натомість у Бессарабії смертність була десь у п’ять разів вищою порівняно з радянською Україною. Цей регіон, а конкретніше – південь Одеської області – постраждав найбільше», – розповів Андрій Когут.

Також історик розповів, чи може голод 1946-1947 років вважатися геноцидом. «Він не мав ознак чіткої спрямованості проти українців, проти населення радянської України. Тут це не прослідковується. Не кожен масовий штучний голод визначають як геноцид. Але з іншого боку, немає жодних сумнівів, що цей масовий штучний голод був модерований зверху. Тобто мало місце типове для комуністичних режимів ставлення до людей як до тих, чиї життя нічого не варті, і кого можна вбивати задля геополітичного зиску. Але з іншого боку, немає жодних сумнівів, що цей масовий штучний голод був модерований зверху. Тобто мало місце типове для комуністичних режимів ставлення до людей як до тих, чиї життя нічого не варті, і кого можна вбивати задля геополітичного зиску», – пояснив експерт.

За що нас було приречено на повільну страту? Велика розмова з істориком про Голодомор

фото з відкритих джерел

Цитуючи польсько-американського правника Рафала Лемкіна, який увів поняття «геноцид», Андрій Когут розповів, що всі події на території радянської України, яка перебувала під контролем Москви й була окупована комуністичним режимом, підпадають під визначення геноциду: «І це справедливо, якщо розглядати політику Кремля, направлену на винищення українства, яке волею долі потрапило під його контроль, у більш широкому контексті».

Водночас тодішня влада заперечувала факт голоду та відмовлялася від допомоги. «Радянський Союз заперечував масовий голод, говорив лише про «незначні продовольчі ускладнення». І це був той евфемізм, який став типовим для радянської влади. Тому будь-яка міжнародна допомога відкидалася – і від Сполучених Штатів, і від інституцій, які діяли в рамках Організації Об’єднаних Націй. Отож, Радянський Союз відмовлявся від допомоги, відмовлявся від плану Маршала, і натомість намагався показати світові, що справи йдуть чудово і СРСР сам може підтримати інші держави, передаючи їм продовольство. Це була свідома політика, спрямована на те, щоб утвердити Радянський Союз як одну із мегадержав-переможців у Другій світовій війні, яка стоїть на одному щаблі зі Сполученими Штатами», – сказав Андрій Когут.

В інтерв'ю «Главкому» Андрій Когут також розповів, як поєднання повоєнної розрухи, рекордної посухи та цинічної політики Кремля призвело до загибелі сотень тисяч українців. У той час, коли українські селяни помирали від виснаження, Радянський Союз відправляв ешелони із зерном до Франції та Фінляндії, намагаючись купити геополітичний вплив.