Давос шокований: морпіх Іван Наконечний розкрив жорстокість російського полону

На престижній панельній дискусії у Давосі виступив Іван Наконечний, військовослужбовець 1-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. Його свідчення були не просто спогадами, а криком душі людини, що бачила на власні очі звірства російського полону.

Іван Наконечний не звик до камер та публічних виступів, але відчував свій обов'язок перед побратимами. Він розповідав про постійні тортури електричним струмом, примус ходити зігнутими із закритими очима, та жорстокі побої при будь-якому виході з камери. "Вони нелюди, садисти", — наголошував він, описуючи ставлення росіян до українських полонених.

Найбільший біль йому завдавала думка про оборонців Маріуполя, які вже четвертий рік перебувають у російських в'язницях, де ставлення до них "надзвичайно жорстоке". Він сам на власні очі бачив звільнених побратимів, які "мали вигляд скелетів" і були "повністю виснажені".

Вижити Івану допомогла природна українська волелюбність, як він сам висловився. Він також розповів про силу російської пропаганди, яка постійно переконує власних громадян, що вони воюють проти неонацизму та НАТО, а не проти українського народу.

Іван Наконечний поділився, що його місія – розповідати світові правду, оскільки його друзі та побратими залишаються в полоні. Його виступ став продовженням свідчень інших колишніх військовополонених, таких як Максим Колесников, чия історія зі шматочком яблука вразила світ на Саміті миру у Швейцарії.

Іван прагне, щоб світ чіткіше усвідомив, що насправді являє собою російський полон, і як важливо пам'ятати про тих, хто досі перебуває в неволі.

Свідчення українських військовополонених на міжнародних майданчиках, таких як Давос та Саміт миру, є важливою частиною інформаційної війни. Вони допомагають світовій спільноті зрозуміти масштаби порушень Женевської конвенції та злочинів, вчинених проти українських захисників.

Ці розповіді контрастують з російською пропагандою, яка формує викривлену картину конфлікту. Навіть російські військовополонені, як Руслан, що провів сім місяців в українському полоні, стикаються з недовірою від власних родичів, які звикли до офіційної версії подій.

"Я провів у російському полоні три роки та п’ять місяців. Говорити про те, що росіяни дотримуються Женевської конвенції? Ні! Вони нелюди, садисти. Росіяни знущалися з полонених українців у всьому, починаючи з харчування – усі бачили, якими виснаженими повертаються військовополонені. Нас постійно катували електричним струмом – без жодних обмежень на частини тіла. Ми могли ходити лише зігнутими, у супроводі собак, із закритими очима. Будь-який вихід із камери означав жорстокі побої", – розповів військовослужбовець Іван Наконечний у своєму відео.

"Я розумію, що це мій обов’язок тому, що мої друзі, мої побратими залишаються в полоні. Нещодавно був обмін, і були звільнені люди з мого батальйону. Я бачив людей, які мали вигляд скелетів, вони повністю виснажені", – підкреслив Іван Наконечний.

Історії, подібні до розповіді Івана Наконечного, нагадують світові про ціну війни та важливість підтримки України. Кожне свідчення є кроком до відновлення справедливості та звільнення всіх військовополонених, що досі страждають у неволі.