Ексканцлер Німеччини: Чому Герхард Шредер закликає не демонізувати Росію?

Герхард Шредер, відомий своєю тісною дружбою з Владіміром Путіним, нещодавно висловив свої погляди на відносини з Росією, опублікувавши колонку у виданні Berliner Zeitung. Він підкреслив, що Європа, на його думку, приділяє занадто багато уваги військовим можливостям, замість того, щоб зосередитися на "здатності до миру". Ця заява прозвучала на тлі його багаторічних виступів за конструктивний діалог з Росією.

Протягом свого канцлерства з 1998 по 2005 рік та перебування на чолі СДПН з 1999 по 2004 рік, Шредер активно просував політику імпорту російських енергоносіїв. Він і сьогодні наполягає на правильності цього курсу, зазначаючи, що ці поставки забезпечували Німеччині "безпечні та надійні" джерела недорогої енергії. Він також пропонував екологічні рішення для розвитку газових проєктів, вважаючи, що "дискредитувати це просто безглуздо".

Попри визнання того, що військова агресія Росії проти України є порушенням міжнародного права та прав людини, Шредер наголошує на невідкладності дипломатичного врегулювання. На його переконання, лише таким чином можна "зламати динаміку ескалації" та запобігти подальшому загостренню конфлікту. Цей заклик до діалогу є центральним у його баченні виходу з кризи.

Особливий акцент він зробив на необхідності змінити ставлення до Росії, виступаючи проти її сприйняття як "вічного ворога". Ексканцлер зауважив, що Росія – це "країна з великою культурою та різноманітними історичними зв'язками з Німеччиною", а не "країна варварів". Він також згадав про "німецьку ганьбу" – жорстоке вторгнення німецьких солдатів на її територію під час обох світових війн.

На його думку, цей історичний контекст накладає на Німеччину "особливий обов'язок" докладати зусиль для досягнення миру як з Росією, так і з Україною. Ця позиція Шредера неодноразово викликала резонанс у німецькому політичному житті, зокрема, після його візитів до Владіміра Путіна у Москві після початку повномасштабного вторгнення, де він запевняв у зацікавленості Росії у припиненні війни.

Такі кроки Шредера призвели до неодноразових спроб виключити його з Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), проте вони виявилися безуспішними. Втім, його все ж не запросили на святкування 160-річчя СДПН, що стало наслідком, серед іншого, його візиту до російського посольства на святкування 9 травня.

Герхард Шредер, екс-канцлер Німеччини, є фігурою, яка вже багато років тісно пов'язана з Росією та особисто з Владіміром Путіним. Після завершення своєї політичної кар'єри Шредер обіймав високі посади в російських енергетичних компаніях, що постійно викликало критику та обговорення у Німеччині та Європі. Його дії та заяви завжди привертають увагу через потенційний вплив на міжнародні відносини.

Дискусії щодо співпраці з Росією, які піднімає Шредер, відбуваються на тлі серйозних геополітичних змін і широкомасштабної агресії. Його заклики до відновлення енергетичної співпраці та відмови від "демонізації" Росії йдуть врозріз з офіційною позицією багатьох західних країн, які накладають санкції та прагнуть ізолювати РФ за її дії в Україні.

"Я, як і раніше, вважаю правильним те, що я просував під час свого перебування на посаді федерального канцлера: як показала практика, безпечні та надійні поставки недорогої енергії з Росії – не в останню чергу у поєднанні з моєю пропозицією зробити розвідку та постачання газу більш екологічними за допомогою сучасної та ефективної німецької технології. Дискредитувати це просто безглуздо", – зазначив Герхард Шредер у своїй колонці.

"Я також проти демонізації Росії як вічного ворога. Росія – це не країна варварів, а країна з великою культурою та різноманітними історичними зв'язками з Німеччиною", – підкреслив колишній канцлер.

"Ми маємо особливий обов'язок докладати зусиль для досягнення миру з Росією та Україною", – додав Шредер, розмірковуючи про історичні відносини між країнами.

Позиція Герхарда Шредера, яка закликає до відновлення діалогу та співпраці з Росією, залишається контроверсійною, але вона відображає складність пошуку рішень у сучасній міжнародній політиці. Його бачення миру, що ґрунтується на дипломатії та історичних зв'язках, попри військові дії, продовжує бути предметом активних дискусій щодо майбутньої архітектури європейської безпеки.