Як проста вахтерка врятувала кар'єру народного артиста Нищука

Молодий Євген Нищук, народившись в Івано-Франківську, прибув до Києва з мрією вступити до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого. Приїхавши до столиці вперше, він стикнувся з неочікуваною перешкодою: не міг знайти вхід до вишу поблизу Бессарабської площі. Схвильований абітурієнт витратив близько трьох годин, блукаючи колами, поки не з'ясував, що прослуховування відбуваються у головному корпусі на Ярославовому Валу.

Проста вахтерка, повідомивши йому нову адресу, дала пораду не шукати транспорт і йти пішки, що стало першою ланкою в ланцюгу подальших подій. Коли Євген дістався потрібної локації, було вже пізно, а прослуховування фактично завершилися. Розчарований іногородній абітурієнт міг би поїхати додому, але тут втрутилася інша вахтерка.

Ця жінка, бачачи відчай у його очах, вирішила заступитися за нього перед майстрами. Вона звернулася до викладачів зі словами: «Там прийшов такий хлопець з такими очима, поверніться, не пошкодуєте». Її щире прохання переконало викладачів, і вони погодилися допустити Євгена Нищука до наступного етапу вступу.

Того вечора, повертаючись додому Прорізною, Євген вперше по-справжньому відчув Київ. Прогулянка під дощем, що падав на каштани у травні, наповнила його енергією столиці. Цей момент став для нього переломним, підтвердивши його зв'язок з містом, який він відчував вже з юності.

Саме завдяки доброті та наполегливості двох вахтерок, Євген Нищук отримав шанс на навчання. Цей епізод став стартовим для його кар'єри, яка згодом привела до звання Народного артиста України, провідних ролей у Національному драматичному театрі імені Івана Франка.

Зараз Євген Нищук є не лише відомим актором, а й військовослужбовцем ЗСУ, що брав участь у боях на Київщині, Миколаївщині та Херсонщині у 2022 році. Також він очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка за призначенням президента Зеленського.

Історія Євгена Нищука є частиною спецпроєкту «Києве мій» громадської ініціативи «Голка», де відомі особистості діляться своїми спогадами про столицю. Цей проєкт підкреслює глибокий зв'язок українців із Києвом.

Цікаво, що навіть такі значимі постаті в українській культурі, як Євген Нищук, починали свій шлях із труднощів, які були подолані завдяки участі звичайних людей. Це демонструє, як людський фактор може вплинути на найважливіші події в житті людини.

«Двері були так сховані, що я години три ходив колами», – пригадав актор про пошуки входу до інституту.

«Вона мене, «іногороднього», пожаліла і попросила за мене майстрів», – зазначив Нищук, говорячи про вахтерку.

«Я йшов униз, почався дощ, краплі падали на каштани. Це був травень. Саме в той момент я дуже чітко відчув Київ, його енергію», – підсумував актор, розповідаючи про свій перший справжній дотик до столиці.

Історія Євгена Нищука є яскравим підтвердженням того, що в житті кожної людини можуть бути моменти, коли незначна допомога змінює всю долю. Вона надихає вірити в доброту і нагадує, що за успіхом часто стоять не лише особисті зусилля, а й несподівані акти підтримки від тих, хто вірить у нас.