42 дні в оточенні: Герой України розкрив секрети виживання та зв'язку

Настали дні, коли село на Сумщині опинилося в суцільному кільці ворожих підрозділів. Любомир Мікало, військовослужбовець 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, разом зі своїми побратимами, опинився у пастці, відрізаний від світу.

Протягом 42 діб безперервного оточення, найбільшим випробуванням для Любомира стала неможливість спілкуватися з рідними. Телефону на позиції бажано не мати, щоб не демаскувати своє місцезнаходження, що створювало нестерпну порожнечу в душі.

Щоб підтримувати хоча б опосередкований зв'язок зі світом, з підвалу виводили антенний кабель на вулицю, чіпляючи його півтора метра над землею. Це забезпечувало більш-менш стабільний зв'язок із командуванням, хоча були моменти, коли ворог глушив сигнали.

Перед виходом на позицію Любомир попросив дозволу у командира надати його номер телефону дружині, як крайній засіб зв'язку. Це стало своєрідним мостом, через який до дружини доходили короткі повідомлення: «У нас усе добре. Передайте, будь ласка, дружині, що все гаразд, ми тримаємося».

Через цього ж командира Любомир отримував новини з дому, але прямого зв'язку, де можна було почути голос рідної людини, на жаль, не було. Це був щоденний біль, який доводилося приховувати за маскою стійкості.

Історія Любомира Мікало — це приклад того, як навіть у найскладніших умовах, в оточенні, українські воїни зберігають надію та мужність, долаючи всі труднощі заради перемоги, пам'ятаючи про тих, хто чекає на них вдома.

Використання телефонів на передовій є вкрай небезпечним, оскільки ворог може відстежувати сигнали мобільного зв'язку, виявляючи місцезнаходження підрозділів. Тому бійці часто обмежують або повністю відмовляються від використання особистих гаджетів.

Ситуації, коли військові опиняються в оточенні, вимагають крайньої обережності у використанні будь-яких засобів зв'язку, щоб уникнути демаскування та зберегти життя.

«З підвалу виводили антенний кабель на вулицю, чіпляли метра півтора над землею, щоб був більш-менш якийсь зв'язок. Були один чи два випадки, коли пропадав, бо, можливо, глушив ворог», — розповів військовослужбовець 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Любомир Мікало.

«Боронь Боже, виходити на телефонний зв'язок на позиції, бажано взагалі туди телефон не брати», — додав Герой України Любомир.

Історія Любомира Мікало є нагадуванням про величезні особисті жертви, на які йдуть українські військові, захищаючи свою країну, та свідчить про їх незламну волю до перемоги та вірності.