Герой України 42 доби в оточенні: як вологі серветки рятували життя на Сумщині?

Серед літньої спеки та виснажливих днів на позиціях Сумщини боєць Любомир Мікало, Герой України, разом зі своїми побратимами, шукав будь-який спосіб вижити. Основною проблемою стала критична нестача води, яка підсилювалась високою температурою. Вони вимушені були раціонально використовувати кожен ковток рідини, адже її надходження було вкрай обмеженим.

Для підтримки гігієни та хоч якогось комфорту на передовій, де вода була на вагу золота, незамінним засобом стали вологі серветки. Любомир пригадує, що ними мили обличчя, чистили зуби та витирали посуд. Більше того, у моменти крайньої спраги з них навіть висмоктували вологу, щоб просто змочити рот.

Постачання води та продуктів здійснювалося за допомогою дронів, що стало справжнім порятунком. Проте, не всі пляшки доходили неушкодженими. З однієї посилки, яка надходила раз на кілька днів, вдавалося зібрати лише до двох літрів води, чого було катастрофічно мало для групи бійців у спеку та стресових умовах.

Ці обмежені запаси води та їжі визначали весь побут військових. За весь час перебування на тій позиції, бійцям вдалося лише двічі поласувати чимось, окрім сухпайків: одного разу вони заварили одне горнятко кави «три в одному» на трьох, а іншого – запарили «Мівіну».

Любомир Мікало, піхотинець, згадує, що через екстремальні умови можливості напитися досхочу не було. Максимум, на що вони могли розраховувати – це маленький ковток води, аби хоча б змочити рота. Це підкреслює, наскільки високою була ціна кожної краплі рідини на передовій.

Цей досвід підкреслює важливість простих засобів для виживання на війні та демонструє незламність духу українських військових, які знаходять вихід навіть у найскладніших ситуаціях. Раніше
Герой України розповів, що не варто брати з собою на позицію. Він також пояснив, чому пожалкував, що не загинув. Крім того, інший Герой України, командир зенітно-ракетного дивізіону «Бук-М1» Ярослав Мельник, відзначив, що вік чоловіків, які приходять у його військову частину, становить понад 35 років, тоді як 20-річних хлопців значно менше.

Історія Любомира Мікало є яскравим свідченням того, як українські військові стикаються з викликами щоденного виживання на фронті. В умовах бойових дій, де логістика може бути порушена, а ресурси обмежені, здатність адаптуватися та знаходити рішення стає ключовою.

Цей епізод підкреслює важливість інноваційних підходів, таких як використання дронів для постачання, та водночас звертає увагу на фундаментальні потреби людини, що стають розкішшю у військових умовах.

«Милися, чистили зуби, посуд витирали вологими серветками. На війні волога серветка – це засіб для всього. Ба більше: був такий момент, що не було води, то доводилось з серветки висмоктувати вологу» — пригадав Любомир Мікало.

«Була спека, літо – пити хочеться завжди, а тим більше у стресових ситуаціях. Можливості напитися досхочу в нас не було. Максимум – це маленький ковточок, щоб просто змочити рота» — розповів піхотинець.

Історії, подібні до розповіді Любомира Мікало, слугують нагадуванням про ті неймовірні виклики та особисті жертви, з якими стикаються захисники України щодня, підкреслюючи їхню стійкість та винахідливість у боротьбі за життя і свободу.