Гренландія та НАТО: Чому купівля може зруйнувати десятиліття довіри

На початку 2026 року, риторика Білого дому щодо купівлі Гренландії знову викликала дискусії, повторюючи помилки, зафіксовані ще в античні часи Фукідідом. Тоді Афіни вважали, що сила переважає згоду союзників, що відображає підхід, описаний у «Меліанському діалозі», де «сильні роблять те, що можуть, а слабкі страждають».

Старший радник президента Стівен Міллер, виступаючи на захист претензій на Гренландію, використовував аналогічну аргументацію, посилаючись на так звані «залізні закони сили». Проте аналітики, зокрема з CNN, застерігають, що справжня міць США базується не лише на військовій перевазі, а й на розбудові взаємовигідних союзів, які такі країни як Китай чи Росія поки не можуть відтворити.

Ідея придбання Гренландії не є новою: вона вже розглядалася державним секретарем Вільямом Сьюардом у 1868 році та президентом Гаррі Труменом у 1946 році. Однак ключовий поворот стався у 1951 році, коли США уклали Угоду про оборону Гренландії з Данією. Цей пакт надав Вашингтону необмежений доступ до військових баз на острові на основі консенсусу, а не анексії, що стало запорукою успіху Заходу в Холодній війні.

Сьогодні значення Гренландії стрімко зростає через танення льодовиків, що відкриває Північний морський шлях. Цей маршрут скорочує подорож на 14 днів порівняно з Суецьким каналом. Росія вже володіє флотом з 50 криголамів, а Китай проголосив себе «майже арктичною державою», тоді як США мають лише три такі судна. Однак ситуація радикально змінюється, коли враховуються союзники по НАТО.

Якщо розглядати сукупний потенціал союзників, таких як Канада, Данія, Норвегія, а також нових членів — Фінляндії та Швеції — Альянс контролює в п'ять разів більше арктичного узбережжя, ніж Росія. Їхній спільний флот криголамів налічує понад 100 одиниць, що повністю змінює баланс сил у регіоні.

Незважаючи на попередні ідеї про купівлю, Дональд Трамп на форумі в Давосі дещо пом'якшив свою позицію, зазначивши «необмежений» характер чинної оборонної угоди 1951 року. Це свідчить про розуміння, що Америка вже має все необхідне на острові без потреби в офіційному придбанні, адже спроба силового тиску на Данію може зруйнувати НАТО і втратити десятиліттями вибудувану довіру союзників.

Історія, зокрема досвід Фукідіда, вчить, що велика держава може легко захопити шматок землі силою, проте істинною наддержавою залишається лише та, яка здатна підтримувати своїх друзів та будувати міцні партнерські відносини. Збереження Альянсу та довіри його членів є фундаментальним для глобального впливу США.

Високопосадовці країн-членів Альянсу обговорюють варіант врегулювання «гренландського питання» шляхом надання Сполученим Штатам повного контролю над окремими ділянками острова, що може бути компромісом у цій складній геополітичній ситуації. Це також узгоджується із заявою президента Дональда Трампа про "рамковий план", який задовольнить його вимоги щодо Гренландії та скасування тарифів на європейські країни.

Історичні уроки, підкріплені аналізом сучасної геополітики, нагадують, що довіра і союзи є найціннішим активом. Справжня міць держави вимірюється не лише територіальними придбаннями, а здатністю зберігати друзів та єдність, що є основою для подальшого стабільного розвитку у мінливому світі.