Чи стане Україна головним «щитом» та ініціатором нового безпекового альянсу в Європі?

З моменту початку масштабної російської агресії, Україна виступає як єдиний реальний щит для європейської безпеки. Однак, попри значну допомогу з боку Заходу, її обсяг виявився недостатнім для вирішального перелому у війні. Підтримка України розглядається не як благодійність, а як раціональний розрахунок, що дозволить уникнути значно масштабнішої та дорожчої війни в майбутньому.

На тлі невизначеності щодо подальшої позиції Сполучених Штатів, особливо з огляду на можливий другий президентський термін Дональда Трампа, європейські країни постають перед необхідністю взяти на себе відповідальність за долю континенту. Президент США Дональд Трамп, хоча й продемонстрував, що з диктатором Путіним домовлятися неможливо, продовжує політику, яка може створити ілюзію швидкого "миру", надаючи Кремлю можливість продовжувати агресію.

У цій ситуації виникає питання про готовність європейців самостійно підтримувати Україну. Відмова від підтримки може призвести до масштабного вторгнення на європейські території, якщо американці зрештою відмовляться від своїх демократичних ідеалів, розділивши світ на сфери впливу з тоталітарними правителями Росії та Китайської Народної Республіки. Це, зі свого боку, загрожує зміною кордонів багатьох країн і страшними часами для міжнародної спільноти.

Протистояння України тоталітарному монстру — Російській Федерації — підкреслює її роль у забезпеченні безпеки. Якщо у 1945 році жодна держава не була анексована або ліквідована, то цілі Путіна щодо України є безпрецедентним злочином, який здійснюється за бажанням диктатора. Дозована та несвоєчасна допомога Заходу демократичній Україні ускладнює повне утримання фронтів.

Українці, у свою чергу, вже вирішують, чи продовжувати війну за повернення міжнародно визнаних територій, чи здатися. Це питання не лише територій, а й фізичного виживання нації. Окупація Росією українських земель та незаконне привласнення природних ресурсів є геополітичним рекетом, поверненням до імперіалізму ХІХ століття.

Враховуючи виклики, Європа має шанс пробудитися та протистояти імперським зазіханням. Ідея створення потужного європейського військового альянсу, основою якого могла б стати українська армія, набуває все більшої актуальності. Цей військовий союз, можливо, під назвою Альянс європейської безпекової ініціативи (AESI), став би новою архітектурою безпеки, де Україна є не лише отримувачем допомоги, а й ключовим донором безпеки для всього континенту.

Війна Росії в Україні викрила всі вразливі сторони європейської безпеки, підкреслюючи необхідність фундаментальної трансформації існуючої системи. Україна, з її унікальним бойовим досвідом та протистоянням агресії, може стати не лише фундаментом, а й ініціатором створення нового альянсу.

Ідея Альянсу європейської безпекової ініціативи вже перейшла з теоретичних міркувань у площину офіційних пропозицій та міжнародного обговорення. Це відображає зростаюче усвідомлення того, що загальноєвропейська безпека є неподільною, а безпека кожної окремої держави нерозривно пов'язана з безпекою всіх інших.

"Європа мусить визначити для себе, чи стане війна в Україні останнім кроком Путіна, чи будуть наступні."

"Якщо один з радників Дональда Трампа публічно заявляв, що повернення Криму Росією нереалістичне і не є метою Сполучених Штатів, то якою була ваша мета, коли ви гарантували безпеку Україні, попередньо забравши в неї ядерну зброю?"

Трансформація архітектури безпеки на Європейському континенті стає неминучою, і Україна, через свій неоціненний досвід, має потенціал не лише витримати виклики, але й очолити створення нової системи колективної безпеки, забезпечуючи стабільність та захист для всієї Європи.