Росіяни хочуть перетворити українців на озвірілих: як Кремль застосовує тактику сект

Зимова темрява та холод стають тлом для постійного тиску. Росіяни продовжують просуватися, знищуючи все на своєму шляху. Світ, здається, байдужий, а переговори не приносять результатів. У цьому хаосі багато хто відчуває зневіру, немов загнані в куток.

Проте, ця ситуація не є випадковою. Вона нагадує технології, які використовуються для створення сект. Головний етап заманювання полягає у закільцьовуванні контактів, джерел інформації та активності людини всередині контрольованого середовища. Це відбувається поступово, звужуючи коло спілкування та інформаційний потік.

Свідомість та рутина підпорядковуються, вирватися стає майже неможливо, адже немає на що спертися поза цим контуром. Воля пригнічується, виникає безвихідь, яка підтримується постійно. У найважчі моменти відбувається прискорене фокусування на проблемах, змушуючи свідомість бігати по колу, підкріплюючи найгірші очікування.

В основі цієї тактики лежать реальні проблеми, з якими українці стикаються щодня. Але фокусування відбувається таким чином, що замість пошуку рішень та розрізнення варіантів, нависає важке відчуття безвиході.

Досвідчені люди зазначають, що зростаючі удари по системах життєзабезпечення міст вирішують, серед іншого, прикладне ментальне завдання. Удари спрямовані на базовий рівень у піраміді потреб людини, щоб перевести реакції якомога більшої кількості людей на фізіологічний рівень, максимально відключивши соціальні надбудови.

На фізіологічному рівні запускається програма виживання, але не спільного, а за рахунок інших. Росіяни прагнуть перевести великі українські міста, такі як Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя та Одеса, у режим колективного озвіріння. Це б знищило соціальну тканину та призвело до швидкого руйнування.

Помилка росіян, яку вони повторюють з 2022 року, полягає в недооцінці міцності соціальної тканини в Україні. Українці мають колосальний досвід горизонтальної кооперації, в якій беруть участь не тільки близькі, а й люди зі значною дистанцією. Вони схильні до невмотивованої довіри, а бути «скотиною» досі вважається ганебним.

Незважаючи на весь жах, що оточує, Україна ще не впала, що викликає сум'яття у ворога. Хоча запас міцності тане, а еластичність соціальної тканини повільно руйнується, плани Кремля залишаються нереалізованими. Ворог сам починає відчувати біль від продовження війни, а розуміння його тактики дає шанс вибудувати ефективну оборону.

Ситуація залишається дуже важкою, але усвідомлення тактики ворога дозволяє вибудувати оборону. Важливо не озвіріти, не замикатися, шукати допомогу та підтримувати інших. Зберігати зв'язок з реальністю і не давати свідомості стискатися до вузької колії – це шанс не лише вистояти, а й переоцінити власні сили.