Музей Івана Марчука: як "Дитяча лікарня майбутнього" перетворилася на "музей-міраж"

Напередодні 30-річчя Незалежності України та 85-річчя видатного митця Івана Марчука з'явилася благородна ідея — створити музей його імені. Влада її підтримала, а спритні люди оперативно заснували благодійний фонд. Захід, що мав стати символом пошани, незабаром перетворився на складну історію.

Щоб зібрати кошти, провели грандіозний концерт на стадіоні "Олімпійський" до 30-го Дня Незалежності. На сцені виступали відомі артисти, такі як Софія Ротару, Ірина Білик, Ніна Матвієнко та Святослав Вакарчук. Квитки на шоу позиціонувалися як благодійні внески, і людям прямо повідомляли, що ці гроші йдуть на створення музею Івана Марчука, без жодних прихованих умов.

Минуло кілька років. Художник, який наближається до свого 90-річного ювілею, досі не бачить ні музею, ні реконструкції. На місці майбутнього культурного об'єкта сьогодні порожня будівля в центрі Києва, з відчиненими вікнами навіть у мороз, та відчуттям, що життя покинуло це місце.

Охорона, яка мала б забезпечувати безпеку об'єкта, найнята Міністерством культури за бюджетні кошти, відсутня на місці. Тим часом, люди, які організовували збір коштів, дивним чином втратили здатність відповідати на ключові питання: скільки грошей було зібрано, куди їх витратили і скільки залишилося.

Запити про звітність зустрічаються з вимогами писати офіційні листи, відповіді на які не містять жодних цифр. Зібрані з громадян на музей гроші, які раніше були публічним надбанням, тепер раптово стали "непублічною" та "конфіденційною" інформацією, що додає цій історії ще більше туману.

Ветеран українського авангарду, художник світового рівня, Іван Марчук, напередодні свого ювілею з гіркотою називає свій майбутній музей міражем. Йому обіцяють його створення вже понад 20 років, перші обговорення починалися ще за часів президентства Віктора Ющенка та головування Олександра Омельченка у Києві.

Це не історія про наслідки війни чи відкладене будівництво. Це яскрава ілюстрація культури благодійних зборів без належної звітності, де відповідальні особи ухиляються від будь-якої публічної дискусії щодо фінансів. Питання "а гроші де?" у цьому контексті розцінюється як непристойне, викликаючи агресію замість відповідей. Це не просто пауза в будівництві, це діагноз системі, де благодійність перетворюється на повну відсутність відповідальності. Більш детальну інформацію про благодійників можна знайти за посиланням: На руїнах Музею Івана Марчука. Що обіцяла українська влада і куди зникли гроші?.

Подібний сценарій вже спостерігався із сумнозвісною "Дитячою лікарнею майбутнього" часів президента Віктора Ющенка, коли були зібрані колосальні кошти, але об'єкт так і не був збудований. Це створює тривожне дежавю, де правильна ідея вшанування митця перетворюється на скандал, а об'єкт, який планується створити, залишається лише красивим наміром.

Історія музею Івана Марчука висвітлює важливу проблему відсутності прозорості у благодійних фондах. Вона змушує суспільство замислитися над довірою до благодійних ініціатив і вимагати чіткої звітності. Доля потенційного музею залишається невизначеною, але його історія вже є важливим уроком для майбутніх поколінь.