Несподіваний розворот: чому Зеленський раптово змінив ставлення до білоруської опозиції

25 січня у Вільнюсі відбулася перша повноцінна зустріч президента України Володимира Зеленського з головою Об’єднаного перехідного комітету Білорусі Світланою Тихановською. Ця подія контрастує з попередніми роками, коли Зеленський старанно уникав прямих контактів із лідеркою білоруської опозиції, обмежуючись лише коротким рукостисканням на публічному заході у німецькому місті Аахен у травні 2023 року.

Ініціатива цієї зустрічі виходила саме з української сторони, що стало нехарактерним кроком для Києва. Така зміна підходів, імовірно, пов'язана із внутрішніми перестановками, зокрема, з відставкою попереднього голови Офісу президента Андрія Єрмака, який був противником подібних контактів. Його позиція ґрунтувалася на недовірі до білоруської демократичної команди, яку він вважав слабкою та роздрібненою, що створювало б лише додаткові ризики для України.

Різкий розворот української політики збігся в часі з появою нових викликів у міжнародних відносинах. Зокрема, самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко отримав реальний шанс вийти з міжнародної ізоляції та домогтися зняття частини санкцій. Цьому сприяло рішення США зняти санкції з білоруського калію, що відкрило шлях для можливого відновлення транзиту.

Ситуація ускладнилася після того, як Дональд Трамп запросив Лукашенка, разом із Владіміром Путіним, до складу Ради миру. Лукашенко прийняв це запрошення, сигналізуючи про готовність співпрацювати. У Мінську навіть сподіваються, що адміністрація Трампа допоможе організувати транзит калію, можливо, через Україну, якщо поточний уряд Литви не погодиться розблокувати транзит через порт Клайпеду.

В умовах цих подій, Україні необхідно було чітко заявити про свою позицію. Налагодження контактів з офісом Світлани Тихановської стало важливим сигналом про неприпустимість будь-яких угод за спиною України, особливо щодо транзиту, що міг би бути прописаний у потенційних майбутніх мирних угодах.

Таким чином, запрошення Світлани Тихановської до Києва та обіцянка розглянути порушені білоруською стороною питання, свідчать про перехід України до спільної європейської позиції щодо білоруської опозиції. Колишній посол з особливих доручень щодо Білорусі Ігор Кизим зазначив, що Україна просто долучилася до визнання Тихановської демократичним лідером Білорусі, що є загальноприйнятою практикою в Європі.

Донедавна Київ уникав будь-яких тісних контактів з білоруською демократичною опозицією, оскільки вважав її роздрібненою та недостатньо сильною, щоб стати надійним партнером. Такий підхід мав на меті мінімізувати можливі ризики на кордоні з Білоруссю, утримуючись від кроків, які могли б спровокувати погіршення і без того напружених відносин з режимом Лукашенка.

"Зрештою, Україна не зробила нічого особливого. Тихановську визнають демократичним лідером Білорусі у всій Європі, і ми просто нарешті долучилися до спільної європейської позиції", – зауважив колишній посол з особливих доручень щодо Білорусі Ігор Кизим, коментуючи зміну української стратегії.

Ініціатива зустрічі з українського боку, як і зміна курсу щодо Білорусі, детально аналізується у статті редактора «Європейської правди» Юрія Панченка «Кінець "миру" з Лукашенком: як відставка Єрмака вплинула на курс щодо Білорусі».

Ця зміна політики не лише відображає внутрішні перетворення в Україні, а й сигналізує про нові підходи до міжнародних відносин, де підтримка демократичних рухів стає важливою складовою регіональної безпеки. Це створює надію на відродження діалогу та спільних зусиль у протистоянні диктаторським режимам, незважаючи на потенційні виклики ззовні.