Неспівмірні пріоритети: чому уряд і президент Чехії розходяться в поглядах на підтримку України?

На початку жовтня, після виборів, заплановану зустріч у Празькому граді було скасовано, адже прем'єр-міністр Андрей Бабіш та міністр закордонних справ Петро Мацінка не з'явилися, пославшись на засідання Кабінету міністрів та неможливість зв'язатися через здані телефони. Це викликало затримку на годину, а потім і повне перенесення зустрічі на невизначений термін.

Заплановані для обговорення питання мали велике значення, включаючи зовнішню та безпекову політику Чеської Республіки. Ця політика помітно змінилася з приходом нового уряду, на відміну від курсу, який проводив уряд Петра Фіали та значною мірою поділяв президент Петр Павел.

В основі розбіжностей лежить курс на всебічну підтримку України та солідарність у європейських та євроатлантичних структурах. Чинний уряд Чехії, декларуючи пріоритетом «зробити Чехію найкращим місцем для життя», планує досягти цього, зокрема, за рахунок скорочення міжнародних програм.

Однак президент Петр Павел, який має військове минуле як генерал чеської армії та службу в структурах НАТО, акцентує на важливості міжнародної солідарності та репутації Чехії як надійного партнера.

Напруга особливо загострилася навколо питання допомоги Україні, що стало тригерною точкою конфлікту. Спікер Палати представників Томіо Окамура виступає головним ініціатором зміни зовнішньополітичного курсу, закликаючи до скорочення або припинення допомоги Україні.

Ситуація досягла особливої гостроти у зв'язку з темою літаків L-159. Президент Петр Павел та начальник Генштабу Карел Ржехка наполягають на передачі чотирьох із 24 літаків Україні за гроші, вважаючи, що це не тільки не послабить обороноздатність Чехії, а й дозволить випробувати техніку в бойових умовах. Урядовці ж протидіють, посилаючись на висновок міністра оборони Яромира Зуни, який раніше висловив пропозиції щодо співпраці з Україною.

Історично чеське суспільство є політизованим та небайдужим. Публічні розбіжності між урядом та військовими шкодять зовнішньополітичному іміджу Чехії, свідчать про відсутність скоординованої зовнішньої політики та надсилають суперечливі сигнали партнерам по ЄС і НАТО. Це також безпосередньо впливає на співпрацю з Україною, особливо в галузі озброєнь.

На тлі цієї напруги міністр закордонних справ Петр Мацінка, хоча й скоротив фінансування програм психосоціальної допомоги на півдні України, оголосив про виділення 10 мільйонів чеських крон на генератори для українських міст, що постраждали від російських атак, зокрема в Дніпропетровській області.

Як схарактеризував стан речей Томіо Окамура, «наші уявлення про зовнішню політику є діаметрально протилежними».

Президент наголосив на необхідності узгодження публічних заяв, «щоб вони відповідали пріоритетам зовнішньої політики країни та зобов'язанням, які вона має перед своїми партнерами та союзниками».

В обставинах, коли Чехія знаходиться на роздоріжжі зовнішньополітичних пріоритетів, важливим є досягнення єдності між гілками влади. Лише спільне бачення та скоординовані дії можуть сприяти збереженню міжнародного авторитету країни та ефективності її міжнародних зобов'язань.