Останній Ту-22М3: Чому Україна знищила свій стратегічний бомбардувальник

Саме того дня, погоджуючись на умови міжнародної «Програми спільного скорочення загрози», країна знищила свій останній стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Це рішення стало частиною масштабного процесу роззброєння, розпочатого у 1990-х роках, коли Україна, щойно здобувши незалежність, відмовилась від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі.

Програма, метою якої було зменшення ризиків розповсюдження ядерної зброї та посилення глобальної безпеки, передбачала ліквідацію значної кількості стратегічних бомбардувальників та крилатих ракет. Серед них були 60 стратегічних бомбардувальників Ту-22М (17 Ту-22М2 та 43 Ту-22М3), а також 423 крилаті ракети Х-22.

Процес утилізації останнього літака, як і попередніх, відбувався за значної фінансової та технічної підтримки Сполучених Штатів Америки. Цей крок засвідчив глибоку відданість України принципам ядерного роззброєння та мирного співіснування на міжнародній арені.

Стратегічні бомбардувальники, що входили до складу українських Військово-повітряних сил, базувалися на двох ключових аеродромах країни — у Полтаві та Прилуках. Саме на полтавському аеродромі 27 січня 2006 року відбулося остаточне знищення останнього з цих могутніх машин, що завершило цілу епоху.

Історичним фундаментом для цього процесу став Будапештський меморандум, підписаний 5 грудня 1994 року. Ця міжнародна угода, укладена між Україною, Росією, Великою Британією та США, гарантувала безпеку Україні в обмін на її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та набуття неядерного статусу. Серед підписантів меморандуму були президент США Білл Клінтон, президент Росії Борис Єльцин та президент України Леонід Кравчук.

Таким чином, подія в Полтаві стала кульмінацією тривалого процесу, що мав на меті виконати міжнародні зобов'язання України щодо ядерного роззброєння. Втрата цих потужних машин відображала шлях України до статусу неядерної держави та її внесок у світову демілітаризацію.

Подія 27 січня 2006 року в Полтаві є наочним прикладом складних геополітичних рішень, що формували сучасну історію України. Вона досі викликає роздуми про ціну миру та суверенний вибір країни на шляху до глобальної безпеки.