Російська акторка у розшуку в РФ: «Люди в Україні замерзають»

Зима 2022 року принесла в Україну не лише холод, але й темряву через постійні російські обстріли. У той час як мільйони українців шукали способи обігрітися та втриматися на плаву, російська акторка Тетяна Лазарєва, яка опинилася в Києві на початку повномасштабного вторгнення, зіткнулася з цими реаліями особисто.

Тетяна Лазарєва, відома своєю емпатією та чутливістю, не могла залишатися осторонь. Вона щоранку та щовечора думала про тих, хто замерзає від холоду, розпачу та страху. Ця постійна тривога стала невід'ємною частиною її життя, викликаючи глибоке занепокоєння за долю людей, які, на її думку, «замерзають у 2026 році у XXI столітті, тут, у Європі».

Проблема з електрикою та опаленням, спричинена російськими атаками на критичну інфраструктуру України, стала для акторки особистою трагедією. Вона, як і багато інших, відчувала безсилля перед масштабами лиха, але не могла мовчати. Цей стан спонукав її до рішучих дій.

Акторка відчувала, що мусить зробити все можливе, аби допомогти українцям, і саме це, за її словами, може «виправдати її попередній шлях» у Росії та врятувати її від «морального падіння». Вона прагнула знайти спосіб, як перетворити біль на дію, незважаючи на особисті обмеження у фінансових можливостях.

Зрештою, її відкрита підтримка України та засудження дій своєї країни призвели до того, що Росія оголосила її у розшук, а також внесла до списку «іноагентів», вказавши Україну джерелом фінансування. Це стало кульмінацією її моральної позиції, але також створило для неї особисті ризики.

Тетяна Лазарєва, яка з лютого 2022 року проживає в Іспанії, продовжує виступати на підтримку України, усвідомлюючи, що її дії можуть здаватися невеликими, але для неї вони є важливими. Вона залишається вірною своїм переконанням, демонструючи, що навіть в умовах глобального конфлікту є місце для співчуття та самопожертви.

Її допис став відлунням голосів багатьох, хто відчуває безсилля, але продовжує шукати шляхи допомоги.

Енергетичний колапс в Україні став наслідком масованих обстрілів російськими військами критичної інфраструктури, що призвело до відсутності електропостачання та опалення у багатьох містах. Ця ситуація спричинила гуманітарну кризу, випробовуючи на міцність цивільне населення.

Історія Тетяни Лазарєвої є одним із прикладів того, як російські культурні діячі, виступаючи проти політики Кремля, стикаються з наслідками у вигляді переслідувань та звинувачень, включно із зарахуванням до категорії «іноагентів» та оголошенням у розшук.

«Люди в Україні замерзають і я думаю про це постійно. Я думаю про це щоранку, коли прокидаюся, і щовечора перед сном... У мене занадто хороша фантазія, і я занадто емпатична, і мені дуже страшно за людей, які зараз, у 2026-му році, у 21-му столітті, тут, у Європі, серед нас – тих, які продовжують жити і радіти життю – замерзають від всепроникаючого холоду, від розпачу та страху», – написала акторка.

«Що мені зробити, щоб допомогти замерзаючим в Україні? Я намагаюся, але в мене не так багато грошей... Що можу зробити – запитую я, що конкретно можу? Зовсім небагато. Але я вперто це робитиму, це хоч якось виправдовує моє існування, все моє життя, весь мій попередній шлях, і це хоч якось рятує від морального падіння в безкінечну прірву, від моїх думок у голові», – додала Лазарєва.

Історія Тетяни Лазарєвої демонструє не лише особисту драму, але і ширшу картину морального протистояння в умовах війни. Її вчинки, хоч і невеликі за масштабом, є свідченням того, що навіть за межами поля бою є простори для боротьби – за гуманність, за pravdu, за людей. Хоча майбутнє залишається невизначеним, її голос продовжує лунати, нагадуючи про ціну конфлікту та важливість залишатися людиною.