Життя, обірване війною: згадаємо Івана Семенюка, який поклав життя на Харківщині

Народився Іван 21 травня 1997 року в селі Бичаль Рівненського району. З дитинства він був сповнений енергії, навчався у місцевій школі, а згодом здобув вищу освіту у Міжнародному економіко-гуманітарному та Рівненському державному гуманітарному університетах, обравши фах вчителя фізвиховання та тренера. Його життя було тісно пов'язане зі спортом, особливо футболом, де він грав у складі команди з Гощі.

Після здобуття освіти Іван працював на меблевій фабриці у Рівному, будуючи плани на майбутнє зі своєю родиною. Він бачив своє життя в мирній праці та розвитку, подібно до тисяч інших українців. Дружина Івана згадує його як чоловіка, що "жив мріями, будував плани на майбутнє", а також "світлого, доброго, чесного та працьовитого".

Проте у травні 2024 року життя Івана змінилося назавжди: його мобілізували до лав Збройних Сил України. Це був момент, коли мирні мрії відійшли на другий план перед обов'язком захищати Батьківщину. Навіть перебуваючи на службі, його думки були про дім, про родину, яку він "безмежно любив".

Трагічна новина прийшла 20 січня 2026 року: старший солдат Іван Семенюк загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Ця звістка шокувала та завдала невимовного болю його рідним та близьким. Обірвалося життя молодого чоловіка, який мав попереду ще багато років, щоб реалізувати свої мрії та ростити синів.

Івана Семенюка поховали 25 січня на кладовищі селища Гоща. За ним залишилися дружина, двоє синів, мама та двоє братів – родина, яка тепер несе на собі нестерпний тягар втрати. Він назавжди залишиться в пам'яті рідних "вірним своєму слову й обіцянці", Героєм, який віддав найцінніше за свободу України.

Його історія – одна з мільйонів, що складають загальну трагедію російсько-української війни. Щоб вшанувати таких воїнів, як Іван, українці щодня о 9 ранку долучаються до загальнонаціональної хвилини мовчання, згадуючи тих, хто загинув у боротьбі за Батьківщину, – військових, цивільних та дітей.

Смерть Івана Семенюка є болючим нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою незалежність. Інформація про його загибель була оприлюднена «Главкомом» із посиланням на Рівненську міську раду, яка закликала вшанувати пам'ять Героя та підтримати його родину.

Дружина захисника розповіла про Івана: «Він жив мріями, будував плани на майбутнє, але війна обірвала його шлях. Перебуваючи на службі, завжди поспішав додому – до родини, яку безмежно любив. Світлий, добрий, чесний та працьовитий, вірний своєму слову й обіцянці, Іван завжди виконував задумане. Саме таким у пам’яті рідних та близьких навічно залишиться наш Герой».

Іван Семенюк – це не просто ім'я, це символ мужності, самопожертви та безмежної любові до своєї землі та родини. Його пам'ять житиме у серцях близьких, а його подвиг – у колективній пам'яті народу, який продовжує боротьбу за вільне майбутнє.