Четверо поліцейських загинули на Черкащині: чи можна було уникнути трагедії?

День 27 січня приніс жахливі звістки з Черкаської області, де під час спроби затримання колишнього військового загинули чотири працівники поліції, ще один отримав поранення. Стрілець, 59-річний мешканець Корсунщини, якого розшукували за підозрою у замаху на вбивство депутата, влаштував засідку. Озброєний автоматом і захищений бронежилетом, він відкрив вогонь по правоохоронцях.

Як розповів перший заступник голови Черкаської обласної ради Роман Сущенко, правоохоронці перед виїздом намагалися залучити до переговорів з військовим ветеранів. Ініціатива полягала в тому, щоб ветерани могли поговорити з ним у неформальній обстановці, створивши більш делікатний підхід до ситуації. За словами Сущенка, ветерани не встигли прибути до місця події — протистояння розпочалося раніше.

На жаль, задум не вдався, і трагедія розгорнулася стрімко. Четверо поліцейських — 36-річний майор Сергій Сафронов, 41-річний майор Олександр Флорінський, 22-річний старший лейтенант Денис Половинка та 37-річний майор Володимир Бойко — віддали свої життя. Троє з них були учасниками бойових дій. Сам підозрюваний також був ліквідований спецпризначенцями під час операції.

29 січня у Свято-Михайлівському соборі в Черкасах відбулося прощання із загиблими поліцейськими. Рідні та колеги провели їх в останню путь, вшанувавши пам'ять тих, хто загинув під час виконання службових обов'язків.

Ця подія викликала широкий резонанс, змушуючи суспільство та владні структури переосмислити підходи до роботи з травмованими ветеранами та загалом до ветеранської політики в умовах війни. ДБР розпочало перевірку правомірності застосування зброї поліцією, щоб з’ясувати всі обставини трагедії.

Трагічна історія, що призвела до загибелі п'яти людей, насамперед пов’язана з методами роботи правоохоронців, які, за словами Романа Сущенка, не врахували ані людський фактор, ані стан війни, в якій перебуває держава. Це підкреслює необхідність повного перегляду ветеранської політики та роботи правоохоронних органів у цьому контексті. Зазначено, що ветерани, які пройшли війну, часто мають психологічні травми та загострене почуття справедливості, що вимагає вкрай делікатного підходу в роботі з ними. Це стосується не лише психологів чи ветеранських хабів, а й уваги з боку місцевих громад та політикуму.

Історія зі стрільцем виявила давні конфронтаційні стосунки колишнього військового з правоохоронною системою. Роман Сущенко розповів, що людина, яка добре знала цього ветерана, стверджує, що він був членом кількох ветеранських спілок у Корсуні. Ще на початку 2000-х років він був переслідуваний, що змусило його переїхати з райцентру до села. Ця трагедія, на думку Сущенка, повинна стати уроком та сигналом для всіх сторін: суспільства, місцевих громад, правоохоронних органів та самих ветеранів, адже без налагодженого діалогу подібні кризові ситуації можуть повторюватися в майбутньому.

«Коли правоохоронці їхали проводити слідчі дії щодо військового, вони зв’язувались із ветеранами, аби ті з ним просто поговорили. Саме правоохоронці вийшли з цією ініціативою. На жаль, ветерани не встигли доїхати – бій зав’язався раніше. А можна було підійти до справи делікатніше, щоб уникнути такої жахливої трагедії», – повідомив перший заступник голови Черкаської обласної ради Роман Сущенко.

«Військовослужбовці, які воювали на фронті, мають дуже загострене почуття справедливості, є певні психологічні травми. І щоб уникати напруження, з ними потрібно працювати дуже делікатно. З кожним окремо», – додав Сущенко.

Ця трагедія стала гірким нагадуванням про складнощі, з якими стикається країна у стані війни, та підкреслила критичну важливість ефективної ветеранської політики, делікатних методів роботи правоохоронних органів та психологічної підтримки ветеранів. Майбутнє вимагає системних змін та відкритого діалогу для запобігання подібним кризам, аби стиснута пружина напруженості не призвела до нових трагедій.