Мурчання як ідентифікатор: кішки мають «свій голос»

Нове дослідження, проведене вченими з Берлінського музею природознавства та Неаполітанського університету імені Федеріко II, показало, що муркотання домашніх кішок є більш надійною ознакою індивідуальності, ніж їхнє нявкання, повідомляє SciTechDaily.

Фахівці відзначають, що нявкання сильно змінюється в залежності від ситуації, тоді як муркотання зберігає унікальні акустичні характеристики кожної кішки.

Для аналізу дослідники використовували методи автоматичного розпізнавання мови та записи з Архіву звуків тварин Берлінського природознавства. Було вивчено голосові прояви як домашніх, так і диких кішок, і з'ясувалося, що процес одомашнення значно збільшив різноманітність м'якання.

«Люди звикли звертати увагу на нявкання, адже кішки в основному використовують його для спілкування з нами. Проте детальний аналіз показав, що рівне, ритмічне муркотіння набагато надійніше для ідентифікації конкретної кішки», — пояснив один із авторів дослідження Данило Руссо.

Команда, в яку входила також біоакустик Міріам Кнерншильд з Берлінського музею, проаналізувала муркотіння та нявкання за допомогою інструментів, які спочатку були розроблені для розпізнавання людської мови. Ціль полягала в тому, щоб визначити, наскільки точно комп'ютер здатний зіставити кожен звук з конкретною кішкою, виходячи тільки з акустичних характеристик.

«У кожної кішки в дослідженні було своє характерне муркотання. Воно зазвичай виникає у спокійних ситуаціях – під час ласки чи тісного контакту зі знайомою людиною. Крім того, муркотання використовують матері для спілкування з кошенятами відразу після народження. Мяукання, навпаки, відрізняється високою універсальністю», - розповіла співавтор дослідження Анжа Шильд.

Вчені зазначили, що кішки застосовують нявкання в різних обставинах, особливо при взаємодії з людьми — коли просять їжу, шукають увагу або висловлюють невдоволення. Ця адаптивність виявилася і в даних: нявкання однієї і тієї ж кішки демонструвало значно більше варіативності.

Дослідники також порівняли нявкання домашніх кішок із голосовими проявами п'яти диких видів — африканського дикого кота, європейського дикого кота, джунглевого кота, гепарду та пуму — використовуючи великі записи з Архіву звуків тварин. Результати показали, що нявкання домашніх кішок виявилося набагато різноманітнішим, ніж у їх диких родичів.

«Життя з людьми, які мають різні звички, очікування та реакції, ймовірно, призвело до того, що кішки навчилися гнучко адаптувати своє нявкання. Наші результати підтверджують гіпотезу, що нявкання стало високо адаптивним інструментом для взаємодії з людиною», — підсумувала старший автор дослідження Міріам Кнерншильд.

Раніше ветеринари назвали шість непомітних тригерів, які дратують кішок.

Також "Знай" повідомляв, як ваш кіт попереджає вас, що не все гаразд.

Крім того, передавали, що на власників чотирилапих улюбленців чекають зміни.