Несподівані кадрові зміни: Зеленський пояснив вибір Буданова та роль переговорів

Історія цих кадрових рішень розпочалася з пошуку гідного кандидата на посаду очільника Офісу Президента. Зі слів Володимира Зеленського, він провів консультації з кількома можливими претендентами, серед яких були Михайло Федоров, Сергій Кислиця та Денис Шмигаль. Кожен з них мав власні переваги, але одне ім’я виділялося особливим чином – Кирило Буданов, очільник Головного управління розвідки.

Перша зустріч з Кирилом Будановим стала ключовою. На запитання президента, як він ставиться до можливості очолити Офіс, Буданов висловив свою згоду, давши «позитивний сигнал». Ця відповідь, сповнена впевненості та готовності до нових викликів, стала вирішальною у його призначенні.

Водночас, Володимир Зеленський поділився, що не всі кандидати були настільки самовпевнені. Зокрема, Сергій Кислиця, хоча й був готовий до роботи, висловив певні сумніви щодо обсягу завдань та своєї здатності їх виконати, ставши «єдиною людиною, яка була не така впевнена». Це підкреслило складність та багатогранність ролі, яку мав обійняти новий керівник.

Президент спростував чутки щодо розгляду Павла Паліси на позицію очільника Офісу, зазначивши, що Паліса «хотів би займатися тим, чим він займається», зосередившись на військовому треку. Цей момент ще раз підтвердив, що кожне кадрове рішення було обґрунтованим і відповідало конкретним потребам держави.

Глава держави акцентував на ключовій меті кадрових змін – підсилити переговорний трек. Він зазначив, що довго формулював план дій, який передбачає два сценарії: «план “А” – перемовини і мир, план “Б” – тривалий переговорний трек, а значить – посилення оборонного, військового компоненту». Саме для цього в Офісі Президента була зібрана команда, що займається або потенційно може займатися переговорами, демонструючи прагнення до «одного човна» та єдиного переговорного напрямку від України.

У рамках цих структурних змін, Володимир Зеленський відновив посаду першого заступника керівника Офісу, яку обійняв Сергій Кислиця, враховуючи його залученість у переговорний процес. Кирило Буданов став керівником Офісу президента 2 січня, після звільнення Андрія Єрмака, який раніше написав заяву про відставку 28 листопада. До команди також долучилися секретар РНБО Рустем Умєров та керівник парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, а також радник ОП Олександр Бевз, що підкреслює консолідацію зусиль у напрямку досягнення стратегічних цілей.

Ці кадрові рішення знаменують суттєвий крок у реалізації стратегії єдиної комунікації та посилення переговорних позицій України. Прагнення президента створити «один човен» та єдиний переговорний напрям свідчить про глибоке розуміння важливості консолідованого підходу на міжнародній арені. Відновлення посади першого заступника керівника Офісу та залучення до переговорного треку таких особистостей, як Сергій Кислиця та Олександр Бевз, підкреслює системний підхід до формування ефективної команди.

Призначення Кирила Буданова на ключову позицію керівника Офісу Президента відображає довіру до його досвіду та здатності вирішувати складні виклики. Це рішення, разом із залученням Рустема Умєрова та Давида Арахамії, має забезпечити не лише ефективне ведення переговорів, а й координацію дій між різними гілками влади, щоб усі учасники процесу усвідомлювали «настрій парламенту» та працювали як єдиний механізм.

«Я зібрав в Офісі, в дуже близькій команді тих людей, які займаються переговорами або які потенційно можуть це робити. Цим я показав, що буде від України тільки одна комунікація, буде „один човен“, один переговорний напрям, а не три чи чотири чи більше. Це були важливі відповідні кроки», – наголосив Президент Володимир Зеленський

«Я запитав Кирила Олексійовича, як він до цього ставиться. Він сказав, що погодиться», — розповів Зеленський про свою розмову з Кирилом Будановим

«Він сам хотів би займатися тим, чим він займається, – це правда», – зазначив Президент, пояснюючи, чому не розглядав Павла Палісу на посаду керівника Офісу.

Ці зміни в Офісі Президента спрямовані не лише на оптимізацію внутрішніх процесів, а й на формування єдиного та рішучого голосу, що сприятиме прискоренню переговорів та наближенню України до довгоочікуваного миру. Майбутнє покаже, наскільки ефективними виявляться ці кроки, проте рішучість і стратегічний підхід президента вже задають новий вектор розвитку.