Від таємних ритуалів до амбіцій: Юлія Мендель розкрила "магічні" звички Єрмака

Все почалося у 2019 році, коли після одного з брифінгів в Офісі президента журналіст публічно звернувся до тодішнього радника президента Андрія Єрмака із запитанням про його перебування на кладовищі з іншою особою. Юлія Мендель, яка тоді обіймала посаду прессекретарки, запам'ятала це дивне питання, адже відповіді на нього так і не пролунало, а журналістського матеріалу на цю тему не з'явилося.

Згодом, вже у 2020 році, коли Єрмак став головою Офісу президента, до Мендель звернувся один із міністрів. З його слів витікало, що Єрмак займається магією. Міністр не вдавася в подробиці, проте, за твердженням Мендель, виглядав дуже наляканим. Цей епізод став другим тривожним дзвінком у низці дивних обставин.

Найбільш моторошні деталі почали з'являтися у 2023 році, коли людина з однієї з важливих служб розповіла Юлії Мендель, що Єрмак нібито привозив магів з Ізраїлю, Грузії та однієї з країн Латинської Америки для проведення певних ритуалів. Це свідчення додало драматизму та масштабності до чуток, що поширювалися у владних колах.

У 2024 році картина стала ще більш загрозливою, коли представник езотеричного середовища детально описав дії магів Єрмака: спалювання трав, використання води з тіл померлих, виготовлення ляльок, які зберігалися у спеціальній скрині. За словами джерела, в цій скрині вже "самі мерці". Ці розповіді перетворили можливі "практики" на справжній містичний жах.

Юлія Мендель висловила думку, що замість того, щоб працювати з фахівцями та розвивати управлінські навички, Андрій Єрмак міг намагатися впливати на реальність через уявні "енергії" інших людей. Вона наголосила, що в політиці недостатньо лише розуму, але й без нього "далеко не заїдеш".

Наразі Мендель підкреслює, що подібні твердження вже лунають публічно, зокрема з боку правоохоронців та окремих народних депутатів. Вона додала, що, на її думку, Єрмак не єдиний представник української політики, хто вдається до подібних практик. Після звільнення з посади прессекретарки Зеленського у 2021 році, Юлія Мендель неодноразово робила різкі заяви щодо внутрішньої політики та роботи Офісу президента, публічно називаючи Єрмака "дуже небезпечною людиною" та стверджуючи, що він прагнув стати главою держави.

Юлія Мендель також раніше заявляла, що Андрій Єрмак ще у 2019 році цікавився можливістю стати президентом України, під час поїздки до США звертаючись до політичного консультанта із цим питанням. Працюючи в Офісі президента, він, за її словами, вибудовував власну систему впливу, подаючи інформацію Володимиру Зеленському так, як було вигідно саме йому, та контролював доступ журналістів до президента.

Крім того, колишня прессекретарка стверджувала, що саме Єрмак переконував Зеленського у відсутності загрози повномасштабного вторгнення Росії. Вона вважає, що сам Зеленський міг навіть не знати про існування неофіційних "медійних правил", тоді як Єрмак, через прагнення позитивного медійного образу, нібито вимагав від ЗМІ спочатку публікувати матеріали з його участю, а вже потім надавав доступ до президента. Мендель, у свою чергу, поширила цю інформацію на Facebook, опублікувавши відповідний допис у фейсбуці.

«2020 року один міністр прийшов до мене з інформацією, що Єрмак, тоді вже голова офісу, займається магією. Міністр не вдавався в подробиці, але був дуже наляканим.
2023 року людина з важливої служби розповіла мені, як Єрмак привозив магів з Ізраїлю, Грузії і якоїсь країни Латинської Америки для магічних ритуалів.
2024 року людина з езотеричної сфери розповіла мені, що маги Єрмака палять якісь трави, збирають воду з трупів і роблять якісь ляльки, які він складує в певну скриню. Мовляв, у тій особливій скрині – уже самі мерці», – розповіла колишня прессекретарка Зеленського Юлія Мендель.

Юлія Мендель також зазначала, що в нинішніх умовах — коли країна переживає дефіцит тепла, світла і базових ресурсів — подібна "магічна політика" може викликати хіба що гірку іронію, підкреслюючи, що політичні амбіції повинні ґрунтуватися на реальних діях, а не на езотеричних практиках.

Історія Юлії Мендель, що проливає світло на можливі нетрадиційні методи впливу в українській політиці, змушує суспільство замислитись над тим, наскільки далеко можуть заходити особисті переконання чи амбіції. У період, коли країна потребує раціональних рішень та ефективного управління, подібні одкровення можуть сприйматися з подивом та іронією, залишаючи відкритим питання про справжні механізми влади та впливу.