Андре Тан втратив бабусю: війна забрала життя тривогою, не кулями

Зібравшись з думками, Андре Тан зізнався, що досі не може усвідомити реальність того, що сталося. Для нього це вже не перша втрата за час повномасштабного вторгнення: на початку конфлікту дизайнер попрощався з дідусем та бабусею.

Його бабуся, сильна жінка, яка змогла пережити Другу світову війну та концтабір, у похилому віці виявилася безсилою перед новим випробуванням. Весь жах, постійні новини, страх, біль та безсилля, що щодня відбувалися в країні, зламали її дух.

Дизайнер поділився своїм болем у соціальних мережах, написавши: «Ця клята війна забрала в мене дуже багато, зокрема і близьких. Бабуся просто морально не витримала всього цього жаху, новин, страху, болю, безсилля. Того, що щодня відбувається в нашій країні».

Андре Тан підкреслив, що його бабуся померла не від куль, а від тривоги, яку принесла війна. Ця смерть стала ще одним свідченням того, як конфлікт може руйнувати життя, навіть не застосовуючи зброю безпосередньо.

Він закликав усіх берегти та цінувати своїх близьких, частіше говорити їм слова любові, оскільки завтра може бути вже пізно. «І тепер у моєму серці ще одна тиша, яку залишила війна», — цими словами Андре Тан підсумував свій біль.

Повномасштабна війна в Україні приносить не лише фізичні, а й психологічні втрати, від яких страждають навіть ті, хто не перебуває на передовій. Емоційний тягар подій стає нестерпним для багатьох, особливо для людей похилого віку, чиє життя вже було сповнене випробувань.

Цей випадок перегукується з попередніми трагедіями, що спіткали родини українських знаменитостей. Наприклад, у жовтні минулого року Нікіта Добринін також повідомив про смерть свого дідуся, підкреслюючи важливість цінування кожного прожитого дня та близьких людей поруч.

«Війна вбила її не кулями, а тривогою. Мені так боляче це писати. Бо вона була для мене надзвичайно дорогою та рідною», — написав Андре Тан у своєму інстаграмі.

Історія бабусі Андре Тана є гірким нагадуванням про невидимі, але смертоносні наслідки війни, які залишають глибокі шрами не лише на тілі, а й на душі. Це заклик до всього світу не забувати про психологічні жертви конфлікту та цінувати кожну мить, проведену з рідними.