Приголомшливий арешт: сценарист-номінант на "Оскар" опинився за ґратами в Тегерані

Суботнього дня, 31 січня 2026 року, Тегеран став свідком події, яка сколихнула світ кіно: Мехді Махмудян, один зі сценаристів іранської драми "Це був просто нещасний випадок", був затриманий. Ці новини приголомшили представників знімальної групи, які підтвердили арешт сценариста наступного дня, в неділю, хоча подробиці звинувачень досі залишаються невідомими.

Цей інцидент відбувся лише через кілька днів після того, як Махмудян разом із 16 іншими особами підписав спільну заяву. Цей документ рішуче засуджував верховного лідера Ірану Алі Хаменеї за жорстоке придушення протестів, які охопили країну. Серед підписантів, окрім Махмудяна, також були заарештовані Віда Раббані та Абдулла Момені.

Фільм, над яким працював Махмудян, "Це був просто нещасний випадок", номінований на "Оскар" у категоріях "Найкращий сценарій" та "Найкращий іноземний фільм". Сценарій до цієї стрічки написали чотири людини, зокрема Джафар Панахі та сам Махмудян. Стрічка, яка отримала "Золоту пальмову гілку" на Каннському кінофестивалі, була таємно знята без офіційного дозволу іранської влади.

Режисер фільму Джафар Панахі, який також підписав заяву від 28 січня, рішуче засудив арешт свого колеги. Він охарактеризував Мехді Махмудяна не просто як правозахисника та в'язня совісті, а як свідка, слухача та рідкісний приклад морального авторитету. Панахі зазначив, що відсутність таких особистостей відчувається як всередині в'язниці, так і за її межами.

Саме у в'язниці Панахі, який раніше перебував під арештом, познайомився з Махмудяном. Фільм "Це був просто нещасний випадок" був натхненний цим досвідом і розповідає історію дрібної дорожньої пригоди, яка переростає у складну моральну драму, коли колишній політичний в'язень впізнає у незнайомці свого мучителя.

Арешт Мехді Махмудяна відбувся на тлі тривалих репресій в Ірані. Раніше повідомлялося, що через жорстоке придушення протестів загинуло понад 6713 людей, а 49 500 було затримано. Ці події свідчать про складну політичну ситуацію, в якій діячі культури часто стають мішенями за свою громадянську позицію та активізм.

Заява, підписана Махмудяном та іншими, засуджувала "масові та систематичні вбивства громадян", які вийшли на вулиці. Ця фраза виокремлювала дії влади як "організований державний злочин проти людяності". Саме такі сміливі висловлювання привертають увагу міжнародної спільноти та викликають реакцію з боку іранського режиму, незалежно від професійного статусу чи світового визнання.

Джафар Панахі наголосив: "Мехді Махмудян – не просто правозахисник і в'язень совісті; він свідок, слухач та рідкісний приклад морального авторитету – авторитету, відсутність якого відчувається одразу ж, як усередині тюремних стін, так і за їхніми межами".

Про ситуацію в країні він також заявив: "Масові та систематичні вбивства громадян, які сміливо вийшли на вулиці, щоб покласти край незаконному режиму, є організованим державним злочином проти людяності".

Арешт Махмудяна є яскравим нагадуванням про крихкість свободи слова та мистецтва в умовах репресивних режимів. Його історія, як і сюжет фільму, над яким він працював, підкреслює глибокий зв'язок між особистою долею та політичним кліматом країни, залишаючи відкритим питання про майбутнє не лише іранського кіно, а й усіх, хто прагне висловлювати свою думку.