Таємні $2,5 млрд: як Росія обходила санкції, переправляючи готівку до Ірану

Навесні 2018 року світ спостерігав за тим, як Сполучені Штати, під керівництвом тодішнього президента Дональда Трампа, відновили суворі санкції проти Ірану. Це рішення стало відповіддю на загрози, що виходили від іранського режиму, і мало на меті ізолювати країну від світової фінансової системи. Іран стикнувся з економічними труднощами, що спровокувало хвилю протестів, які були жорстоко придушені владою.

Саме в цей критичний момент, у серпні 2018 року, російський державний "Промсвязьбанк" здійснив першу з цілої серії таємних поставок готівки до Ірану. Цей банк, який Москва перепрофілювала для обслуговування підприємств військово-промислового комплексу та використовувала для обходу санкцій, став ключовим інструментом у цій операції. Голова банку, Петро Фрадков, згодом сам потрапив під санкції США та Великої Британії на початку повномасштабної війни в Україні.

Перша партія, вартістю 57,3 мільйона доларів і вагою 110 кг, вирушила 13 серпня 2018 року. Готівку, ймовірно, доставили поїздом до порту Астрахань, звідти кораблем через Каспійське море до порту Амірабад, і знову поїздом до Тегерана. Протягом наступних чотирьох місяців 2018 року, загалом майже п'ять тонн банкнот було відправлено 34 партіями.

Кожна партія коштувала від 57 до 115 мільйонів доларів і передавалася з московського офісу "Промсвязьбанку" до Центрального банку Ірану в Тегерані. Загальна сума цих прихованих транзакцій сягнула близько 2,5 мільярда доларів. Ця операція не лише підтримала іранський режим, але й підкреслила глибоко приховані відносини між двома країнами, які активно обходили міжнародні санкції та традиційні фінансові механізми.

Аналітики припускають, що ці поставки могли бути оплатою за широкий спектр військових закупівель або підтримку таких організацій, як Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Зокрема, Аріан Табатабай, старший помічник спеціального посланника по Ірану при адміністрації Байдена, вважає, що це могли бути розрахунки за обладнання, зброю або ракетні системи та їх компоненти.

Сьогодні існують серйозні побоювання, що аналогічні платежі продовжуються, оскільки Іран постачає Росії безпілотники Shahed-136 та балістичні ракети малої дальності Fath-360, які використовуються у війні проти України. Це свідчить про збереження та поглиблення військово-фінансової співпраці, яка тривала задовго до початку повномасштабної агресії Росії проти України, а саме контракти на поставку ракет з Москвою були укладені ще з жовтня 2021 року.

Готівка, ймовірно, була у купюрах по 500 євро, а її вартість вказувалася у доларах США. Важливо зазначити, що віртуальне посольство США в Ірані свого часу закликало американських громадян негайно виїхати з території Ірану.

За даними Bloomberg, Іран продав Росії ракет на суму майже 3 мільярди доларів. Окрім ракетних систем (сотні балістичних ракет малої дальності Fath-360, майже 500 інших балістичних ракет малої дальності та приблизно 200 ракет «земля-повітря» для систем ППО), Тегеран також поставив безпілотники-камікадзе Shahed-136 та поділився технологією, що дозволила Росії виробляти їх на внутрішньому ринку під назвою «Geran-2» в рамках контракту на суму 1,75 млрд доларів, підписаного на початку 2023 року.

Журналісти повідомляють, що "The Telegraph" отримав документи, які деталізують ці таємні поставки: "Таємні платежі свідчать про набагато глибші відносини між Росією та Іраном, ніж було відомо раніше, причому Москва і Тегеран обходять санкції і традиційні методи оплати, щоб підтримати іранський режим."

Видання The Telegraph підкреслює ризики: "Існують побоювання, що аналогічні платежі можуть здійснюватися й сьогодні, оскільки Іран постачає безпілотники Shahed-136 та балістичні ракети малої дальності Fath-360 на мільярди доларів для підтримки війни Росії проти України."

Більше оперативних новин завжди доступно в Telegram Апострофа.

Історія цих таємних фінансових потоків між Росією та Іраном не лише викриває значну схему обходу санкцій, але й підкреслює глибоку взаємозалежність між двома країнами. Ця співпраця, що триває крізь роки, має істотний вплив на глобальну безпеку та є підтвердженням того, що пошук шляхів для підтримки авторитарних режимів залишається ключовим завданням для світової дипломатії та розвідки.