Трагедія тофаларів: як війна забирає життя 18-річних юнаків з глибинки

Наприкінці січня, серед гір та непрохідної тайги Іркутської області, прощалися з 18-річними тофаларами Андрієм Холямоєвим та Сергієм Токуєвим. Сергія ховали 27 січня у його рідному селі Алигджер, що оточене горами та тайгою. Він загинув 31 грудня під Покровськом у Донецькій області, а його тіло повернули на батьківщину майже через місяць після смерті.

Сергій, що мав сильно травмовану спину з грижею, за станом здоров'я отримав повну відмову від строкової служби у 17 років. Проте, вже через кілька місяців його, “з тією ж хворою спиною”, охоче взяли на контракт в армію. Його бабуся виростила його після смерті матері, а батько забрав його та молодшого брата Павла до себе. Холямоєв обрав позивний «Тофалар», коли підписав контракт на початку вересня, йому було 18 років. З 21 вересня він вважався зниклим безвісти.

Мешканці тофаларських сіл, такі як Ольга з Алигджера, були шоковані тим, як хворого Сергія взяли на контракт. Також жителька Алигджера Марина розповіла, що кілька років тому вербувальники взяли на війну 20-річного Данила Кіштєєва, який мав відхилення інтелектуального розвитку та ледве закінчив школу. За словами місцевих, на стан здоров’я контрактників вербувальники не звертають уваги.

Ірина, мешканка Верхньої Гутари, пояснює, що тофалари йдуть на війну не тільки через гроші, хоча життя у них дороге, а робота в Нижньоудинську дозволяє заробити непогані кошти. Вона зазначає, що пропаганда відіграє свою роль, закликаючи чоловіків захищати батьківщину, але для цього доводиться вмирати в чужій країні. Місцеве керівництво звертає увагу на те, що навіть діти з 13-14 років ходять до тайги, але це не означає, що всі тофалари є досвідченими саперами чи стрільцями. Андрій Холямоєв значився стрільцем-сапером відділення захоплення штурмової роти.

Андрія Холямоєва поховали 8 січня 2026 року, через чотири місяці після загибелі. Тіло довго не могли знайти, а рідним заборонили відкривати труну. Ще один тофалар, Арсеній Смєщиков, зник в Україні у квітні 2025 року. Він був з Алигджера, але переїхав до Нижньоудинська зі своєю дружиною та дітьми. Його тіло доставили додому лише через 9 місяців після загибелі. Йому було 23 роки, і він залишив двох маленьких синів.

Сергія Токуєва поховали 27 січня в його рідному селі Алигджер. Андрія Холямоєва, що був родом з Верхньої Гутари, поховали 8 січня 2026 року. Арсенія Смєщикова поховали в рідному селі другого лютого. Ці молоді життя стали частиною трагічної статистики, що впливає на малочисельний народ, кількість якого скорочується з кожним роком.

Тофалари, або тофи, є тюркомовним корінним малочисельним народом Росії, що проживає на півдні Сибіру. Їхнє місце компактного проживання називають Тофаларією. Згідно з переписом 2021 року, їх було лише 719 осіб, а у 2010 році — 762 особи. Тофалари внесені до переліку корінних малочисельних народів Півночі, Сибіру та Далекого Сходу Російської Федерації. Після примусового переходу до осілого способу життя, тофаларська мова почала витіснятися російською, і зараз з 719 осіб лише одиниці, переважно старшого віку, можуть розмовляти рідною мовою.

Місцевий мисливець Ігор зазначає, що їхня територія — це 90% тайги та 10% гір, і кожен другий чоловік є добрим мисливцем. Він підкреслює, що молодь йде на війну добровільно, хтось заради заробітку, а хтось через віру в пропаганду. Ця ситуація є трагедією для малочисельного народу, адже їхня кількість зменшується. Якщо п'ятнадцять років тому у школі найбільшого села Алигджер навчалася сотня учнів, то зараз їх лише 30. За словами Ігоря, вимирають не тільки чисті тофи, а й змішані з іншими народами. Раніше «Радіо Свобода» повідомляло, що Російський добровольчий корпус взяв у полон юкагира — представника корінних народів Східного Сибіру, яких у 2021 році було 1802 особи.

Ольга з Алигджера розповідає про Сергія: «Він навчався в моїй же школі, з моїм братом в одному класі, довчився до 9-го класу і поїхав у Нижньоудинськ, вступив до технікуму. Його бабуся по маминій лінії виростила. Мама його померла, коли він ще маленький був. Став старшим — їх батько разом із молодшим братом Павлом забрав до себе, жили в тому ж Алигджері по сусідству з бабусею. Зараз Павло вже у 8-му класі — хоч би й йому не спало на думку йти на контракт».

Долі молодих тофаларів, загиблих на війні, яскраво ілюструють вплив конфлікту на малочисельні народи, які і без того перебувають на межі зникнення. Ця трагедія не лише зменшує їхню чисельність, а й ставить під сумнів майбутнє їхньої унікальної культури та мови. Подальший розвиток подій покаже, чи зможуть ці громади вистояти перед викликами, що загрожують їхньому існуванню.