На супутникових знімках знайшли давно втрачені біблійні річки, що вели до Едему

Чи справді біблійні річки існували?

Книга Буття описує Едем як місце, зрошуване однією річкою, що розділялася на чотири – Пішон, Гіхон, Тигр і Євфрат. Дві останні добре відомі й сьогодні, а от Пішон і Гіхон століттями вважалися суто міфологічними. Ситуація почала змінюватися з появою детальних супутникових даних, пише Daily Mail.

На території сучасної Саудівської Аравії дослідники звернули увагу на висохле русло Ваді-ель-Батін. Воно простягається від нагір’я Хіджаз поблизу Медини до північної частини Перської затоки біля Кувейту. За формою та масштабами це була повноцінна річка, ширина якої в окремих місцях сягала майже 5 кілометрів. Її маршрут добре узгоджується з біблійним описом Пішона, що "обтікає всю землю Хавіла", відому своїми природними багатствами.

Супутникові знімки показали дельту цієї річки біля затоки – піщані дюни та западини виразно окреслюють її колишню велич. Геологічні дані вказують, що річка була активною в період вологого голоцену та остаточно пересохла приблизно між 3500 і 2000 роками до нашої ери через кліматичні зміни.

Другу "загублену" річку, Гіхон, деякі дослідники пов’язують з річою Карун в Ірані, пише National Geographic. Вона бере початок у горах Загрос і має характерне звивисте русло. Давньоєврейське слово "сабаб", яке використовується в Бутті, означає "обвивати" або "огинати" – ідеальний опис для цієї річки. Історично Карун протікав через землі каситів, які частина науковців ототожнює з біблійною землею Куш.

Завдяки новим супутниковим знімкам з'явилися припущення, що між фро Едемський сад може мати реальне географічне підґрунтя / Зображення Mavink

Ще на початку 1990-х років геолог Фарук Ель-Баз з Бостонського університету, аналізуючи радарні знімки NASA зі Space Shuttle Endeavour, звернув увагу на це висохле русло. Нещодавно ці дані знову обговорювалися в науково-релігійних колах, що й повернуло тему в публічний простір.

Якщо поєднати Ваді-ель-Батін, Карун, Тигр і Євфрат, усі вони в давнину сходилися в районі Перської затоки, утворюючи надзвичайно родючий регіон, де в ті часи могли б існувати чудові краєвиди у вигляді лісів та садів, жити численні види тварин тощо. Ба більше, це місце часто називають колискою перших цивілізацій, тож давні люди могли описати цей факт у своїх міфах, даючи самому явищу цивілізації людське обличчя у вигляді Адама та Єви. Вигнання з Едему таким чином демонструє процес розділення народів, розселення їх за межами регіону.

У цій місцевості річки Тигр і Євфрат зливаються, утворюючи Шатт-аль-Араб, який потім впадає в Перську затоку / Фото Daily Mail

Втім, є й альтернативні гіпотези. Частина вчених наполягає, що Гіхон – це Ніл, а земля Куш розташовувалася в Африці. Інші наголошують, що біблійні тексти поєднують історичну пам’ять із символікою та вигадкою, тому спроби точно "нанести Едем на мапу" залишаються спекулятивними.

Окрема, більш радикальна теорія з’явилася у 2025 році. Інженер з Техасу Махмуд Джавайд припустив, що Едем міг бути в районі Бахр-Дар на північному заході Ефіопії, поблизу витоків Блакитного Нілу. Він поєднав біблійні та коранічні описи з даними про ранню еволюцію людини. Але варто зазначити, що це дослідження не проходило наукове рецензування.

Попри суперечки, супутникові карти Родючого півмісяця показують, що регіон колись був значно зеленішим і густо заселеним. Давні річки підтримували землеробство, торгівлю та ранні поселення. Тож цілком можливо, що саме ці реальні ландшафти й стали основою для біблійної історії про втрачений рай, котрий з часом став сухою пустелею.