Трагічна спроба спротиву: Вікторія Рощина намагалася перерізати вени у полоні

Історія Вікторії Рощиної розпочинається в серпні 2023 року, коли вона вирушила на окуповані Росією території, щоб виконувати свій журналістський обов'язок. Ця відданість професії призвела її за ґрати, де розпочалась її боротьба за виживання та збереження людської гідності.

Протягом всього періоду утримання в СІЗО Таганрога Вікторія не припиняла наполягати на зустрічі з психологом, шукаючи підтримки у нелюдських умовах. Її постійні прохання та небажання "тихесенько сидіти" дратували охоронців, які вважали її "шумною" та такою, що "погано поводиться", як згадує експолонений "Бритва", звільнений з полону у жовтні 2025 року.

Відмова у наданні психологічної допомоги була систематичною, і під час однієї з ранкових перевірок, після чергового відмовлення, Рощина дійшла до точки кипіння. На очах наглядачів у неї почалася істерика, і, зірвавши пластиковий плафон, вона спробувала перерізати собі вени. «Поприбігали медики», — згадує "Бритва", але небезпека вже була очевидною.

За свою "неправильну поведінку" Вікторію неодноразово відправляли до карцеру – ізольованої одиночної камери, де, за словами "Бритви", були систематичні побиття. Умовами в камері, де вранці забираються матраци, а ліжка пристібаються, унеможливлювалося нормальне існування.

Пізніше, як з'ясували журналісти «Слідство.Інфо» , Вікторію Рощину незадовго до загибелі етапували до ізолятора у Пермському краї, де вона померла. Лише у жовтні 2024 року її батько отримав звістку, що Вікторія померла у полоні.

Тіло Вікторії Рощиної було повернуто в Україну наприкінці лютого 2025 року, а її особу встановили за допомогою ДНК-експертизи. Фахівці не змогли встановити причину смерті, але на тілі виявили численні ознаки катування, включаючи травму шиї, переломи кісток, крововиливи в м'які тканини скроневої ділянки, правого плеча і гомілок, а також садно лівої стопи.

Історія Вікторії Рощиної є частиною набагато ширшої картини жорстоких катувань і нелюдського поводження з цивільними особами, що потрапили в російський полон. Журналістські розслідування, проведені «Слідство.Інфо» спільно з «Репортерами без кордонів» та колегами з «Суспільного» та «Ґрат», виявили, що на її тілі були ножові поранення, а вага журналістки становила до 30 кілограмів.

У зв'язку з цими подіями, Офіс Генпрокурора України та Нацполіція 7 серпня заочно повідомили про підозру начальнику Таганрозького СІЗО №2 у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що стало важливим кроком у боротьбі за справедливість.

«Рощиній "прилітало" нормально. На думку росіян, вона себе погано вела, була шумною. Їм треба було, щоб всі тихесенько сиділи і не відкривали рота. А вона просила то психолога, то книги поміняти. Постійно просилась до оперативних співробітників», — розповів експолонений "Бритва".

"І в дівчини починається істерика. І вони (наглядачі – ред.) оруть на неї: "Іди в камеру! Не тріпай нерви!" І вона в камеру заходить. Чуємо крики. І вона, я так зрозумів, зірвала пластиковий плафон і порізала собі вени. Але не сильно, шкіру тільки попсувала. Поприбігали медики", — згадує "Бритва" про відчайдушний вчинок Вікторії.

Історія Вікторії Рощиної — це не лише свідчення її особистого трагічного шляху, а й голос усіх, хто страждає в полоні. Її відчайдушна спроба вимагати підтримки від психолога, що призвела до самокаліцтво, підкреслює необхідність міжнародної уваги та тиску на російську владу для забезпечення дотримання прав людини та надання гуманітарної допомоги полоненим.