Скандал на Венеційській бієнале: чому повернення Росії обурило світ

Настала весна 2022 року, лише кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і організатори Венеційської бієнале зайняли принципову позицію, засудивши агресію та виступивши за мир. Ця позиція зберігалася протягом 2022–2024 років, демонструючи солідарність зі світовою спільнотою, яка згуртувалася проти війни.

Однак 4 березня організатори бієнале опублікували список учасників на 2026 рік, який приголомшив багатьох: Росія, вперше з 2020 року, була включена до виставки сучасного мистецтва. Ця новина викликала дедалі більше сумнівів та стурбованості серед тих, хто пам'ятав про попередню принципову позицію.

Відповідна заява Андрія Сибіги, міністра закордонних справ, та Тетяни Бережної, віцепрем'єр-міністерки – міністерки культури, оприлюднена Міністерством культури, підкреслила глибоке нерозуміння того, чому позиція організаторів змінюється, тоді як Росія продовжує робити ставку на терор. Вони зазначили, що Росія не припиняє війну та відкидає мирні зусилля.

Особливе занепокоєння викликала інформація про зв’язки Анастасії Карнєєвої, заявленої комісарки російського павільйону, з військово-промисловим комплексом країни. Це ще раз підтверджує те, що культура в Російській Федерації невіддільна від мілітаристського режиму. Замовником у цьому проєкті вказана дочка одного з керівників держкомпанії «Ростех», колишнього генерала ФСБ Миколи Волобуєва.

Наслідком цього рішення стало зростання протестних настроїв. 5 березня російська опозиціонерка Надія Толоконнікова заявила, що її група Pussy Riot протестуватиме проти участі Росії у Венеційській бієнале-2026. Також у заяві міністерств наголосили, що будь-які зміни політики чи пом’якшення обмежень не мають реальних підстав, і можуть лише надіслати небезпечний сигнал про підтримку агресії.

З 2014 року Росія цілеспрямовано знищує об’єкти культурної спадщини України, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права. Від початку повномасштабного вторгнення вона веде системну війну проти української культури, ідентичності та історичної пам’яті. Прямі збитки культурному сектору України вже перевищують 4,2 млрд доларів. Загальні втрати галузі оцінюються більш ніж у 31 млрд доларів.

Російська Федерація проводить системну політику культурної експансії та насильницької русифікації на тимчасово захоплених територіях. Культура відкрито використовується як інструмент політичного впливу, про що свідчить висловлювання директора музею «Ермітаж» Михайла Піотровського, який назвав російські культурні проєкти за кордоном «спецоперацією».

У неї йдеться: «Нам незрозуміло, чому ця позиція організаторів змінюється зараз, коли Росія відмовляється припиняти війну, відкидає мирні зусилля та діалог, натомість продовжуючи робити ставку на терор і звірства».

Недопуск Росії до міжнародних культурних майданчиків є критично важливим для збереження їхньої нейтральності та захисту сфери культури від державної пропаганди війни. Вірність цінностям свободи, людської гідності та міжнародного права має бути визначальною для глобальної мистецької спільноти.