Небувалий демарш: МЗС України викликало посла Угорщини через "заручників" та гроші "Ощадбанку"

Історія розпочалася, коли семеро працівників українського "Ощадбанку" здійснювали звичайне перевезення грошей та цінностей між Віднем та Києвом. Два інкасаторські автомобілі, що прямували транзитом, перевозили 40 мільйонів доларів США, 35 мільйонів євро та 9 кілограмів банківського золота. Цей вантаж був частиною міжнародного контракту між "Raiffeisen Bank International AG" з Австрії та українським "Ощадбанком".

Проте, увечері 5 березня, в Будапешті угорська податкова служба затримала інкасаторів та вилучила весь цінний вантаж. Пізніше з'ясувалося, що бійці угорського Антитерористичного центру затримували беззбройних українських громадян із БТР, кулеметами та гранатометами, що викликало обурення української сторони.

В МЗС України повідомили, що затримані інкасатори 28 годин перебували в кайданках і без зв'язку. Особливо наголошується на ситуації з одним з інкасаторів, який має інвалідність: йому ввели препарат, після чого його стан погіршився, і він був госпіталізований. Це, на думку Києва, є грубим порушенням прав людини та низки міжнародних конвенцій.

У відповідь на ці події, 9 березня, до Міністерства закордонних справ України викликали посла Угорщини Антала Гейзера. Йому було висловлено рішучий протест щодо грубих порушень Угорщиною міжнародно-правових зобов'язань, зокрема Європейської конвенції з прав людини, Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року та українсько-угорської консульської конвенції.

Українська сторона наголосила на неприпустимості застосування до своїх громадян заходів залякування, психологічного тиску та надмірного використання сили. МЗС України також зазначило, що, попри офіційний запит, українським консульським посадовим особам не надали допуску до затриманих, що є ще одним грубим порушенням міжнародних норм. Київ також висловив бажання отримати інформацію щодо законодавчої ініціативи керівника парламентської фракції "Фідес", яка передбачає арешт грошей "Ощадбанку" до завершення розслідування, не надаючи жодних правових підстав для таких дій.

Хоча згодом семеро українських інкасаторів були звільнені та повернулися на Батьківщину, вилучені кошти та цінні папери досі перебувають в Угорщині. Це рішення, згідно із заявою міністра закордонних справ Андрія Сибіги, стало актом "захоплення заручників" та "крадіжки грошей українського державного банку", що виходить за межі правового поля та додає "беззаконня до беззаконня".

Інцидент із затриманням українських інкасаторів "Ощадбанку" в Угорщині відбувся на тлі тривалого періоду напружених відносин між Києвом та Будапештом. Україна вважає, що дії Угорщини, яка вдалася до силових методів затримання та вилучення коштів, є порушенням Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року та Європейської конвенції з прав людини, а також двосторонньої українсько-угорської консульської конвенції.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга неодноразово підкреслював, що Україна має намір забезпечити відповідальність усіх причетних до вилучення коштів та грубого поводження із затриманими українськими інкасаторами. Цей інцидент загострив відносини між країнами, спонукавши деяких експертів, як-от політтехнолога Тараса Загороднього, пропонувати українській стороні "асиметрично відповідати" на такі дії угорської влади, розглядаючи можливість припинення роботи некритичних угорських бізнесів в Україні.

"До угорської сторони було доведено позицію про неприйнятність застосування до українських громадян заходів залякування та психологічного тиску, а також щодо надмірного застосування сили", – повідомили в МЗС України.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга з цього приводу написав: "Після крадіжки грошей українського державного банку вони тепер висувають законопроєкт про 'легалізацію' незаконного вилучення. Це фактичне визнання того, що дії Угорщини не мають жодних правових підстав. Вони просто додають беззаконня до беззаконня".

Інцидент з інкасаторами "Ощадбанку" став яскравим проявом напруги у відносинах між Україною та Угорщиною. Те, як він буде вирішений, може визначити подальший вектор дипломатичного діалогу та взаємної довіри між двома державами.