Іранський генерал Мехрабі: як його "Shahed" допомогли РФ атакувати Україну

Історія починається в липні 2022 року, коли військово-політичне керівництво Російської Федерації звернулося до Ірану з проханням про закупівлю Shahed-136 та подальше налагодження їхнього серійного виробництва. Ця ініціатива заклала основи для майбутнього перетворення російських об'єктів на центри виробництва ударних безпілотників, що мали стати знаряддям ескалації бойових дій проти України.

Ключовою фігурою в цій схемі став Абдолла Мехрабі, бригадний генерал Корпусу вартових Ісламської революції та керівник Організації досліджень самодостатності та джихаду аерокосмічних сил. Він також був співвласником компанії Oje Parvaz Mado Nafar Company (Mado), що спеціалізувалася на виробництві компонентів для Shahed-136, зокрема двигунів MD-550. Його вплив та доступ до виробничих потужностей зробили його невід'ємною ланкою таємної угоди.

Для приховування участі державних структур Ірану, Мехрабі задіяв підконтрольну компанію Sahara Thunder Company PJS. Саме її представники від свого імені укладали контракти на постачання безпілотників, комплектуючих, обладнання та технологій. Вони оформлювали документи приймання-передачі й організовували доставку всього необхідного до Росії, створюючи ланцюжок поставок, замаскований під комерційні угоди.

Переломний момент настав 29 грудня 2022 року, коли Міністерство оборони РФ уклало контракт з підприємством "Алабуга" на масове виробництво безпілотників під назвою "Герань-2". Цей крок офіційно закріпив наміри Росії створити власне виробництво дронів за іранськими технологіями. Після цього, 19 січня 2023 року, "Алабуга" та Sahara Thunder Company PJS підписали контракт на постачання Shahed під кодовою назвою “Проєкт моторні лодки”, який передбачав передачу щонайменше 2400 безпілотників, технологій їх виробництва та навчання російських фахівців.

Кульмінація угоди настала 27 лютого 2023 року, коли Російська Федерація здійснила первинну оплату за контрактом у вигляді золотих злитків на суму понад 104 мільйони доларів, які отримав представник компанії-посередника. Це підкреслило масштаб та важливість домовленості, адже протягом 2023–2024 років під контролем Абдолли Мехрабі до Росії постачалися компоненти, обладнання та технології, що дозволило налагодити серійне виробництво безпілотників у Татарстані. В результаті цієї співпраці, Росія отримала понад 13 тисяч БПЛА "Герань-2" вартістю понад 324 мільйони доларів США.

Наразі українські правоохоронці заявили, що зібрали докази воєнних злочинів з боку Абдолли Мехрабі. Йому заочно повідомили про підозру у пособництві у веденні агресивної війни за попередньою змовою групою осіб. Внаслідок його дій, понад 13 тисяч ударних дронів, виготовлених на російському заводі за іранськими технологіями, були використані для атак на Україну.

Служба безпеки України спільно з Нацполіцією та Офісом генпрокурора зібрали докази причетності іранського генерала до воєнних злочинів. Згідно з повідомленням СБУ, Мехрабі використав свої повноваження як співвласника та голови правління профільної іранської компанії, яка є стратегічно важливим підприємством, що спеціалізується на виробництві двигунів для БпЛА. Йому інкримінують постачання оптових партій двигунів MD 550, які встановлюють на ударні безпілотники.

За даними Руслана Кравченка, генерального прокурора України, який повідомив про це в Телеграмі, Мехрабі також причетний до підготовки російських інженерів та військовослужбовців, зокрема до організації навчання екіпажів на тимчасово окупованих територіях України, таких як Автономна Республіка Крим та Херсонська область. Розслідування триває, і санкції статті передбачають довічне ув'язнення за пособництво у веденні агресивної війни.

Служба безпеки України повідомила, що Абдоллі Мехрабі підозрюють у постачанні до Росії двигунів для виробництва дронів "шахед".

Історія Абдолли Мехрабі є яскравим прикладом того, як індивідуальні дії та таємні угоди можуть мати руйнівні наслідки, перетворюючи технології на зброю масового знищення. Це ще раз підкреслює важливість міжнародної співпраці у виявленні та притягненні до відповідальності тих, хто підтримує агресію, та спонукає до пошуку шляхів запобігання подібним змовам у майбутньому.