Неочікувані контратаки ЗСУ зірвали плани Кремля на весняно-літній наступ 2026 року

Наприкінці жовтня та на початку листопада 2025 року російські війська демонстрували відносно швидке просування на напрямках Гуляйполя та Олександрівки. Тоді командування ворога, ймовірно, розраховувало використати ці успіхи для оточення міста Оріхів зі сходу та заходу, щоб потім просунутися до самого Запоріжжя.

Цей маневр дозволив би обійти укріплені українські оборонні лінії, що простягаються зі сходу на захід Запорізької області, і уникнути прямих атак з півдня. Російські стратеги сподівалися закріпитися на цих позиціях для підготовки до великого наступального ривка влітку 2026 року.

Однак усе змінилося наприкінці січня, коли українські сили розпочали низку контратак у східній частині Запорізької області, зокрема на напрямках Гуляйполя та Олександрівки. Це стало несподіванкою для російських військ, які не змогли належним чином консолідувати зайняті позиції. Українські підрозділи швидко повернули втрачені території, зокрема вибивши окупантів з Новояковлівки та північної частини Лук'янівського, а також відтіснивши їх на південь від Павлівки.

Ці успішні дії призвели до того, що російське угруповання військ «Дніпро» практично зупинило своє просування поблизу Оріхова та на захід від нього, на південь від міста Запоріжжя. Українські контратаки змусили малі штурмові групи ворога відступити з північної та центральної частини Приморського, підірвавши початкові наступальні позиції, з яких Москва планувала розвивати літній наступ. Це також ускладнило плани щодо одночасного просування до Оріхова зі сходу, роблячи досягнення Запоріжжя нереалістичною метою.

За даними українського військового оглядача Костянтина Машовця, ситуація на початок березня стала значно складнішою для російської армії на південній ділянці фронту, ніж на початку 2026 року. Українські сили зуміли скувати значні підрозділи противника на напрямках Гуляйполя та Олександрівки, а також успішно провели зачистку територій на стику Запорізької та Дніпропетровської областей, наближаючись до остаточного звільнення населеного пункту Березове.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що здатність українських військ скористатися прорахунками Росії позбавила Кремль можливості розпочати великий літній наступ. Каскадні наслідки українських контратак відчуваються на інших ділянках фронту, що свідчить про обмеженість можливостей російських сил в Україні. Російському командуванню доводиться передислоковувати сили з Донецької області до Запорізької, що, імовірно, перешкодить їхнім планам щодо весняно-літнього наступу 2026 року проти українського «поясу фортець», як назвали його аналітики.

Цей розвиток подій підкреслює, що навіть серія тактичних контратак України може змусити Росію ухвалювати рішення оперативного та стратегічного рівня, що вказує на розтягнутість російських сил. Імовірно, Кремлю доведеться або повністю відмовитися від початкових планів наступу 2026 року, або значно їх скоригувати як на Донецькому, так і на Запорізькому напрямках.

«Рішення російського командування передислокувати сили з Донецької області до Запорізької області може перешкодити планам весняно-літнього наступу Кремля у 2026 році проти фортечного поясу України», — зазначили представники ISW.

«Той факт, що серія українських тактичних контратак змушує Росію приймати рішення оперативного та стратегічного рівня, свідчить про те, що російські сили дуже розтягнуті», — додали експерти Інституту вивчення війни (ISW), неприбуткової організації, заснованої у 2007 році військовим істориком Кімберлі Каган, зі штаб-квартирою у Вашингтоні, округ Колумбія, як повідомляє Вікіпедія.

Військові дії на півдні України показують, що навіть локальні тактичні успіхи ЗСУ мають значний вплив на стратегічні плани противника, змушуючи його до переоцінки своїх можливостей. Це підкреслює гнучкість української оборони та обмеженість російських сил, що може мати довгострокові наслідки для динаміки конфлікту.