"Невидима рука" - це природа, а не ринок: Коренівський розвінчав головні міфи про Адама Сміта

Батько сучасної економічної теорії Адам Сміт насправді не був економістом у сучасному розумінні цього слова, а його знаменита метафора про "невидиму руку" спочатку не мала жодного відношення до ринкових відносин.

Про це розповів економіст і дослідник Віктор Коренівський під час розмови з політологом Юрієм Романенком.

За словами аналітика, сьогодні економічні школи намагаються ігнорувати реальну біографію Сміта та його філософське підґрунтя, оскільки він зовсім не вписується в образ прагматичного науковця-економіста.

"Про Адама Сміта якось намагаються навіть не згадувати, про його біографію, чим він займався. Там є брудні плями. За сьогоднішніми мірками сказали б, ну якийсь відбитий від цього світу чоловік, ну якийсь, коротше, шизик", - зазначив Коренівський. Він навів приклад із життя мислителя, коли Сміт міг настільки захопитися розповіддю власних ідей, що під час прогулянки падав у канаву, не помічаючи нічого навколо.

Експерт підкреслив, що Сміт був викладачем моральної філософії, а його найвідоміша економічна праця про багатство народів була лише спробою перекласти на практичну площину його головний твір - "Теорію моральних почуттів". Саме там вперше з'являється згадка про славнозвісну "невидиму руку", сенс якої згодом суттєво викривили.

"У його уявленні немає втілення єдиного Бога, але це як у стоїцизмі, тобто розумна природа. Ось природа сама по собі є божественною. І звідси він вперше згадує так звану невидиму руку... А від початку він там навіть не говорить про ринок, він каже просто ось невидима рука, і вона ніби божественна, він має на увазі природу", - пояснив дослідник.

Коренівський підсумовує, що фундамент сучасної західної економіки багато в чому побудований на підміні понять, де філософські роздуми про людські інстинкти, егоїзм та природу штучно перетворили на непохитні закони капіталізму.

Довідка. "Невидима рука" (invisible hand) — це економічна метафора, популяризована шотландським економістом Адамом Смітом у XVIII столітті. Вона описує ринковий механізм, за якого індивідуальне прагнення кожного до власної вигоди (егоїзм) несвідомо призводить до загального економічного блага та процвітання суспільства.

Основні принципи:

Саморегулювання: Ринок не потребує жорсткого державного контролю, оскільки попит, пропозиція та ціни автоматично балансують систему.

Егоїзм як рушій: Виробник прагне заробити більше, тому виготовляє якісніший товар за кращою ціною, щоб виграти конкуренцію. Споживач отримує кращий продукт, а суспільство — розвиток виробництва.

Конкуренція: Вона не дозволяє продавцям безпідставно завищувати ціни або знижувати якість.

У контексті заяви Віктора Коренівського сучасна економіка часто помилково використовує цей філософський концепт XVIII століття як непохитний закон для вирішення складних криз сьогодні.