"Дронова лихоманка": союзники записуються на українські "курси повітряної самооборони"

У Києві – колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, які терміново цікавляться нашою дроновою обороною. Схоже на золоту лихоманку.

Ще ніколи, з часів Княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи, з часів Сагайдачного, українське військо не було настільки сильним.

Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців – і тільки в українців – є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.

Можна казати, що ми з Росією йдемо поруч в дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь – ми їх. Але якщо взяти антидронову ППО, розраховану на боротьбу з так званими глибокими ударами БпЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки шахедного терору все-таки примусили нас виробити імунітет.

Це і досвід роботи з радарами та іншими засобами виявлення, це і дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення з інтеграції цих усіх речей в єдину систему. Цього всього нема у росіян – а отже, цього всього тим більше нема ніде у світі.

Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану, в необхідності протишахедного імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж з 2019 року висить загроза ударних БпЛА, після перших атак Тегерана цими засобами по нафтопереробці Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію досі й близько не спромоглися і тепер звертаються по допомогу.

До нас, у Київ.

Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми у цьому найкращі. Така реальність.

І це тільки один з вимірів високих технологій, якими ми все глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.

Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення і такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на яке зависне в повітрі.

"Надто пізно, надто мало" – девіз наших посадовців, якого вони дотримуються неухильно і, на жаль, надалі  дотримуватимуться у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.

Але добре, що є закупки радарів, хоча і безконтрольні за різними, насправді не дотичними до тематики ППО відомствами. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників – нових мільярдерів від БпЛА.

Нарешті, посіви грантів від Мінцифри теж відіграли свою роль.

Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, які від літа 2024 року сміливо просували ці теми й – в обхід статутів та армійського довбограйства – таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони й збивали, й конструювали, й експериментували.

Добре, що поруч з нездарами та підлими пристосуванцями в нашій армії зростають талановиті й віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.

Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією народ, не надто багатий – нині один із провідних у військовій царині. Це факт. Поруч з фактом масового ухилянтства та корупційної розбещеності в тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч з бездарністю і жадібністю деяких державних діячів.

Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, вже у засвітах. Але, як бачимо, це не було дарма.

Шлях опору російській навалі, який ми почали після Майдану з дробовиками та пістолетами, – вдало підхопили, приєдналися численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз – це лише світанок нової ери.

Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері.

Оригінал