Природна катастрофа на Дністрі: Молдова звертається по допомогу до ЄС після атаки РФ

Історія цієї біди почалася 7 березня 2026 року, коли внаслідок атаки, ймовірно, витік ракетного палива стався в районі Дністровської ГЕС на українській території, у Чернівецькій області. Це забруднення не локалізувалося на українській ділянці річки, а швидко поширилося вниз за течією, досягнувши села Наславча в Молдові, перетворюючись на транскордонну екологічну загрозу.

Ще 10 березня Молдова скерувала офіційний запит до України, повідомивши про маслянисті плями на Дністрі. Ситуація погіршувалася з кожним днем, змушуючи міністра охорони навколишнього середовища Молдови Георге Хаждера попередити про ризик того, що кілька населених пунктів на півночі країни можуть залишитися без питної води.

Наступного дня, 13 березня, прем'єр-міністр Олександру Мунтяну публічно звернувся до європейських партнерів. Він озвучив критичну потребу у терміновій підтримці для швидкої мобілізації фахівців та необхідного обладнання. Мова йде про спеціалізовані засоби для уловлювання, утримання та збору нафтових забруднень з вод Дністра, а також про мобільні станції для тестування якості води.

У цей же час українські фахівці вже інтенсивно працюють на своїй ділянці берега Дністра, а до операції з ліквідації наслідків долучились і спеціалісти з Румунії. Вони встановлюють додаткові фільтри, намагаючись зупинити подальше поширення забруднення. У Молдові військовослужбовці Національної армії розгорнули табір у селі Курешниця Сорокського району, щоб допомогти впоратися із загрозою, а риболовлю на ділянці Наславча–Дубоссари заборонили до 1 квітня для запобігання ризикам.

Заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко наголосила, що Україна діє швидко та скоординовано, спільно з Молдовою, для локалізації забруднення та мінімізації його наслідків. Водночас, вона підкреслила важливість міжнародної правової оцінки дій РФ, які спричинили цю екологічну катастрофу. Забруднення річки, за її словами, пов’язане з витоком ракетного палива у районі Дністровської ГЕС.

Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини, також відреагував на ситуацію, заявивши, що Росія вкотре порушує Женевську конвенцію, займаючись "екологічним терором". Він застеріг, що без належної міжнародної відповіді "російський терор отруюватиме інші річки Європи".

Забруднення Дністра демонструє транскордонний характер екологічних загроз, що виникають внаслідок військових конфліктів. Це випадок, коли агресія однієї країни проти іншої має безпосередній вплив на довкілля та життя громадян сусідніх держав. Потреба у міжнародній співпраці для вирішення таких проблем стає критично важливою, адже екологічні наслідки не знають державних кордонів.

Цей інцидент відбувається на тлі постійних загроз, які Росія створює для довкілля України, а тепер і сусідніх країн. Раніше вже були зафіксовані інші випадки потенційних викидів небезпечних речовин, наприклад, у річку Рось, що свідчить про системність проблеми та необхідність посилення механізмів міжнародного контролю за екологічною безпекою під час військових дій.

"Ми просимо європейських партнерів про підтримку для швидкої мобілізації команд фахівців та необхідного обладнання для роботи на Дністрі. Йдеться про обладнання для уловлювання, утримання та збору нафтових забруднень з води, а також про мобільні станції для тестування якості води", – повідомляє молдовський прем’єр-міністр Александру Мунтяну.

"Ураження енергетичної інфраструктури спричинило витік технічних масел у Дністер, що створило транскордонну екологічну загрозу. Україна діє швидко та скоординовано, як на національному рівні, так і у взаємодії з Молдовою, щоб локалізувати забруднення та мінімізувати його наслідки. Водночас такі дії рф мають отримати належну міжнародну правову оцінку", – зазначає заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко.

Ситуація на Дністрі є тривожним нагадуванням про те, що екологічні наслідки військових дій можуть виходити далеко за межі конфліктних зон, загрожуючи здоров'ю людей та природі сусідніх країн. Ефективна міжнародна співпраця та швидке реагування є ключовими для захисту навколишнього середовища та забезпечення безпеки регіону перед обличчям подібних викликів у майбутньому.