Старший тренер збірної України виїхав до Білорусі: шок для спортсменів

Після нового року телефон В'ячеслава Лаврухіна замовк. Він ігнорував усі повідомлення та дзвінки, залишивши своїх колег та вихованців у повному невіданні щодо його місцезнаходження. Ця тиша обернулася шокуючою правдою, коли стало відомо, що тренер переїхав до Білорусі.

Ігор Радівілов, бронзовий призер Олімпійських ігор 2012 року та багаторазовий призер чемпіонатів Європи та світу, був одним із тих, хто найбільше постраждав від цього рішення. Лаврухін був його наставником понад 20 років, і його раптовий від'їзд став для Радівілова повною несподіванкою.

Віцепрезидентка Федерації гімнастики Стелла Захарова, що саме повідомила виданню «Чемпіон» про ситуацію, засудила дії тренера. Вона назвала їх «мерзенним вчинком», підкресливши, що Лаврухін нікого не інформував про своє рішення і просто зник, щоб потім з'явитися в Білорусі.

Наразі українські спортивні функціонери розведені руками: покарати тренера за такий вчинок неможливо, оскільки українська Федерація гімнастики не має на це жодних важелів впливу, на відміну від ситуації зі спортсменами, які змінюють спортивне громадянство.

Стелла Захарова також розкритикувала низькі зарплати, які отримують спортивні наставники в Україні (20 тисяч гривень), що, на її думку, призводить до втрати тренерського потенціалу. Цікаво, що в Білорусі Лаврухіну запропонували 5 тисяч євро.

Ця ситуація з В'ячеславом Лаврухіним розгорнулася на тлі іншого гучного скандалу, пов'язаного зі зміною громадянства українськими спортсменами. Наприклад, срібний призер Олімпійських Ігор 2024 року в Парижі, український гімнаст Ілля Ковтун, подав документи на отримання хорватського громадянства разом зі своєю тренеркою Іриною Горбачовою. Хорватська федерація гімнастики вже дала згоду на це.

Президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт висловив своє розчарування щодо рішення Іллі Ковтуна, зазначивши, що багато спортсменів тренуються за кордоном, але не змінюють громадянство. Він підкреслив, що такі вчинки є неприйнятними, особливо в умовах війни, та що держава надавала цим спортсменам значну фінансову підтримку.

«Такого взагалі не має бути, йому має бути закрита дорога в Україну пожиттєво. Це мерзенний вчинок», — вважає віцепрезидентка Федерації гімнастики Стелла Захарова.

«Це його рішення. Для мене це було несподіваним», — прокоментував ситуацію Ігор Радівілов.

«Відкидають свою Батьківщину повністю під час війни. Бо держава буцімто не забезпечила їх тим, на що вони заслуговують. Хоча вони отримали настільки багато грошей, що про таке фінансування на одного спортсмена можна тільки мріяти. І для мене це загалом дико, тому я так реагую. І моя думка не змінюється: це ганебний вчинок, і я знаю, що багато людей розділяють цю думку зі мною», — заявив український скелетоніст Владислав Гераскевич щодо подібних випадків.

Історія старшого тренера В'ячеслава Лаврухіна, який покинув Україну та почав працювати в Білорусі, оголює болючі питання про лояльність, фінансову мотивацію та відсутність механізмів впливу на тренерський склад. Цей випадок залишає гіркий осад, підкреслюючи вразливість українського спорту перед викликами сьогодення, особливо під час війни.