Золотые менеджеры и нищие слесари: эксперт объяснил, почему "кадровый голод" в Украине - это фейк

Поки HR-експерти та державні чиновники звітують про сотні тисяч вільних робочих місць, звинувачуючи українців у небажанні адаптуватися, реальний стан ринку праці нагадує велику маніпуляцію. Експерт у сфері ЖКГ Олег Попенко розбирає, чому гучні цифри "кадрового голоду" не мають нічого спільного з дійсністю, а вакансії часто існують лише на папері.

Фантомні оголошення та полювання на "невидимок"

Значна частина вакансій у промисловості, логістиці та будівництві є напівреальною. Бізнес, що не має статусу критично важливого, виставляє оголошення, але фактично шукає "невидимого" працівника - того, хто має законну відстрочку від мобілізації. Звичайний фахівець без броні отримує відмову ще на етапі співбесіди, оскільки роботодавці бояться величезних штрафів за порушення військового обліку. Таким чином, вакансія в звітах є, а можливості працевлаштуватися для більшості чоловіків - немає.

Психологічні атаки та демпінг

Інша категорія "пустушок" - це так званий фантомний дефіцит. Власники підприємств місяцями тримають відкритими десятки вакансій з низькими зарплатами не для пошуку людей, а для тиску на чинний колектив. Це інструмент шантажу: продемонструвати робітникам, що "за парканом черга", і змусити їх працювати за копійки, не вимагаючи підвищення виплат.

Пастка "адаптації": життя на межі бідності

Популярна теза про необхідність перекваліфікації та мобільності часто стає евфемізмом для втрати статусу та доходів.

• Столичний хаб: У Києві пропонують роботу вантажникам чи касирам із зарплатою 18-28 тисяч гривень.

• Економіка виживання: Для іногороднього оренда житла та комунальні послуги з’їдять понад 15 тисяч.

• Результат: Людина має покинути свій фах і переїхати, щоб жити на межі злиднів заради покращення чиєїсь статистики.

Прірва між кабінетами та цехами

Ситуація в комунальній сфері найбільш абсурдна. Керівники скаржаться на брак слюсарів та зварників, отримуючи при цьому премії у 100-150 тисяч гривень. Водночас рядовим робітникам пропонують оклади, яких ледь вистачає на обід та дорогу до роботи. Дефіцит для начальства - це порожня клітинка в звіті, а для зварника на зміні - це робота за трьох без жодних доплат та захисту від мобілізації.

"Ставлення на місцях залишається радянським: незамінних людей не існує. Ця фраза вбиває будь-яку тезу про цінність кадрів", - зазначає Олег Попенко.

Поки держава малює вакансії-пустушки, професіонали обирають "дезертирство" - йдуть у приватний сектор або виїжджають за кордон, де процедури визнання дипломів спрощено, а праця цінується реально, а не в телевізійних звітах.