Двічі під ударом: герой-підліток, що рятував маму, знову поранений

Холодний вечір 18 березня додав ще одну трагічну сторінку до життя Максима. Він прямував додому, проходячи повз зупинку біля територіального центру комплектування, коли раптово ворожий дрон атакував цю ділянку. Уламки вибухового пристрою серйозно понівечили його обличчя, змусивши хлопця знову боротися за життя.

Це не вперше, коли Максим стикається з війною. Минулого року, у квітні, під час ракетного удару по вулиці Петропавлівській у Сумах, він опинився в автобусі разом зі своєю мамою. Транспорт було зруйновано, а жінка отримала важкі травми. Незважаючи на власний переляк, рішучий підліток самостійно витягнув матір з понівеченого транспорту, фактично врятувавши їй життя.

Після того випадку Максим довго відновлювався, і лікарі заборонили йому займатися спортом, хоча він був перспективним спортсменом у панкратіоні та ММА, вихованцем спортивного клубу «Балу». Він мріяв повернутися до тренувань, однак новий обстріл знову перекреслив ці плани.

Після поранення 18 березня стан хлопця був критичним, його госпіталізували до реанімації. Згодом медикам вдалося стабілізувати його стан, і підлітка перевезли до київської лікарні «Охматдит» для подальшого лікування. Йому необхідне складне хірургічне втручання — встановлення металевої пластини в щоку.

Про поранення Максима його мама дізналася від волонтера Артема, який першим надавав хлопцю домедичну допомогу. Перед тим, як його доправили до лікарні, підліток зміг продиктувати номер телефону матері, що дозволило волонтеру оперативно повідомити родину. Благодійний фонд «Балу» знову допомагає родині, як і після минулорічного обстрілу.

18 березня російська армія завдала удару по Сумах, атакувавши лікарню та будівлю ТЦК та СП у Зарічному районі міста. Ці дії спричинили пожежу та пошкодження сусідніх будинків, а також призвели до евакуації 147 пацієнтів з лікарні. Двоє людей постраждали, серед них — 16-річний Максим.

Цей інцидент є ще одним свідченням продовження агресивних дій, що обрушуються на мирне населення України, і підкреслює ризики, з якими стикаються цивільні громадяни, особливо в прифронтових містах.

Володимир Стрельченко, тренер Максима, розповідає, що після попередньої атаки лікарі заборонили йому займатися спортом, але хлопець не полишав спроб повернутися до тренувань.

Історія Максима — це історія незламної волі та боротьби за життя в умовах постійної загрози. На нього чекає тривале лікування та реабілітація, але його мужність уже стала символом стійкості українців перед обличчям війни.