Трамп вимагав $5 трильйонів за війну з Іраном або $2,5 трильйона за мир

Напруга навколо Ірану сягнула свого апогею, коли Салем Аль-Джахурі, відомий оманський журналіст, розкрив деталі непублічних перемовин. Він повідомив, що адміністрація американського президента Дональда Трампа нібито змушувала країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки робити важкий вибір: або вони фінансують продовження бойових дій, або платять за їхнє припинення.

За словами Аль-Джахурі, Вашингтон запропонував два кардинально відмінні сценарії. Якщо країни регіону бажають продовження конфлікту з Іраном, їм необхідно було внести до бюджету США колосальну суму в 5 трильйонів доларів. Проте, якщо вони прагнули миру та завершення війни, їх чекала не менш значна плата — 2,5 трильйона доларів.

Ці вимоги, озвучені в прямому ефірі місцевого телеканалу, що підтверджує заявив журналіст, свідчать про масштабний фінансовий і військовий тиск, що чиниться на країни Перської затоки. Незалежно від їхнього вибору, на держав регіону лягали величезні фінансові зобов'язання, які, за задумом США, мали сприяти реалізації стратегічних цілей Вашингтона в регіоні.

Навіть попри ці вимоги, президент Трамп тоді підкреслив, що США не мають на меті зміну влади в Ірані, наголошуючи на координації дій з партнерами для досягнення безпекових результатів без затягування конфлікту. Він також зазначив, що після ударів американськими та ізраїльськими силами, інфраструктура Ірану була суттєво послаблена, і процес її відновлення буде складним та тривалим.

Паралельно з цим, Трамп роздумував про завершення військових операцій на Близькому Сході, заявляючи про близькість до досягнення цілей. Він акцентував на важливості захисту союзників США в регіоні, особливо Ізраїлю, Саудівської Аравії, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів та Кувейту, а також зазначив, що контроль над Ормузькою протокою має належати країнам, які нею користуються.

Ці події свідчать про складний та багатогранний підхід США до близькосхідної політики, де фінансові та військові елементи тісно переплітаються з дипломатичними заявами, створюючи унікальний прецедент.

На тлі цих подій, видання Nabd лише посилило резонанс навколо цих заяв, підкреслюючи їхню важливість для розуміння глобальних геополітичних зрушень.

Ця ситуація стала яскравим прикладом того, як геополітичні інтереси та економічні важелі впливу переплітаються у складних міжнародних відносинах. Тиск на країни Перської затоки відображає не лише бажання США забезпечити власні стратегічні цілі, а й намагання перерозподілити тягар фінансування військових кампаній та безпекових операцій.

В історичному контексті, такий підхід може змінити традиційну модель взаємодії між США та їхніми союзниками, де фінансова участь країн-партнерів у конфліктах стає все більш вираженою. Це відкриває дискусію про майбутнє ролі США як глобального арбітра та про те, яким чином вартість військових операцій буде розподілятися між державами.

«Країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки зазнають тиску — як військового, так і фінансового. Сьогодні ми говоримо про деякі витоки інформації, згідно з якими президент США вимагає від країн Ради виплатити приблизно 5 трильйонів доларів, якщо вони хочуть, щоб ця війна тривала. А якщо вони хочуть, щоб вона припинилася, вони повинні виплатити Сполученим Штатам 2,5 трильйона доларів за те, що вже було зроблено американцями за минулий період», — заявив Салем Аль-Джахурі.

«Вони скаржаться на високі ціни на нафту, які їм доводиться платити, але не хочуть допомогти відкрити Ормузьку протоку, що є простою військовою операцією», — зазначив Дональд Трамп.

Подібні події формують новий ландшафт міжнародних відносин, де фінансова складова стає визначальним фактором у зовнішній політиці. Роль країн Перської затоки в цьому новому порядку, а також довгострокові наслідки таких ультиматумів для глобальної стабільності, залишаються предметом пильної уваги світової спільноти.