/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F9a89b0fe9f28731132af0bf49a4134ec.jpg)
Депутати проти Кабміну: Зеленський втрачає контроль над "Слугою народу"
Президентська фракція "Слуга народу" переживає одну з найгостріших криз за всю каденцію. Монобільшість, яка і раніше існувала лише на папері, тепер насилу збирає навіть 150-180 власних голосів - а отже, навіть за підтримки зовнішніх партнерів найчастіше не може провести потрібні рішення.
У матеріалі РБК-Україна йдеться, що найпоказовішим провалом стало голосування за так званий "податок на OLX" - законопроєкт, без якого Україна ризикує втратити транш від МВФ і пов'язаний із ним 90-мільярдний кредит ЄС. "За" проголосували лише 168 депутатів, із них від СН - тільки 126. Не вистачило голосів навіть на те, щоб відправити документ на доопрацювання.
Видання поспілкувалося з великою кількістю народних депутатів і з'ясувало справжні причини того, що відбувається - вони виявилися значно глибшими і багатограннішими, ніж прийнято говорити публічно.
Претензії до Кабміну
Чи не всі співрозмовники видання зійшлися на одному: ключовою проблемою є відверте невдоволення депутатів урядом Юлії Свириденко, сформованим минулого літа. Спочатку міністри дійсно намагалися налагодити діалог - приходили на засідання комітетів, підключалися онлайн, давали обіцянки "почути кожного". Але згодом навіть ця видимість комунікації практично зникла.
Депутати вказують на принципову суперечність у поведінці Кабміну. З одного боку, уряд вимагає голосувати за вкрай непопулярні заходи, пояснюючи це нестачею грошей у бюджеті та необхідністю виконувати умови МВФ. З іншого - паралельно запускає пільги та кешбеки, зокрема компенсацію за купівлю палива для 13 мільйонів українців. Таку непослідовність нардепи сприймають як відверте лицемірство: навіщо підтримувати болючі фіскальні ініціативи, якщо уряд одночасно демонструє, що гроші в бюджеті насправді є?
Окрема і вельми болюча претензія - небажання Кабміну брати на себе відповідальність за складні рішення. За словами депутатів, уряд просто "скидає" законопроєкти в Раду без будь-якої попередньої роботи з нардепами - без пояснень, без переконань, без системного збору голосів. Один із депутатів сформулював це гранично відверто: "Свириденко хоче грати у відмінницю і не бруднитися в жодному негативі. Кабмін сам погодив ці ініціативи - нехай приходить і пояснює, переконує, бере відповідальність. А вони просто спустили все в парламент і забули."
У кулуарах дедалі частіше лунають ностальгічні - і багато в чому іронічні - слова про те, що попередній прем'єр Денис Шмигаль, якого свого часу критикували буквально всі, на тлі нинішньої ситуації виглядає ледь не зразком ефективного керівника.
Попереду - ще один вкрай складний раунд протистояння. Втомившись від спроб протягнути окремі норми частинами, Кабмін зібрав кілька резонансних ініціатив у єдиний законопроєкт: той самий "податок на OLX", скасування безмитного ввезення посилок, фіксація військового збору на рівні 5%, а також обов'язкова сплата ПДВ для ФОП із доходом понад 4 млн грн. За оцінками самих депутатів, шансів пройти через Раду в нинішніх умовах у цього пакета практично немає - і обидві сторони це прекрасно розуміють.
НАБУ як привід і як реальна проблема
Публічно у фракції основну провину покладають на антикорупційні органи. Заступник голови фракції Андрій Мотовиловець прямо заявив в інтерв'ю Forbes, що саме активність НАБУ і САП паралізувала роботу парламенту. Наприкінці минулого року кілька "слуг народу" отримали підозри у зв'язку зі схемою "конвертів" - доплат за потрібні голосування. Після цього частина депутатів стала уникати будь-яких організованих голосувань, побоюючись, що навіть стандартна фракційна координація може бути витлумачена як злочинна змова. Дійшло до абсурду: секретаріат фракції після цих подій на якийсь час узагалі припинив розсилати інформацію про позицію СН щодо тих чи інших законопроєктів - щоб це не розцінили як "координацію".
Символом цих страхів стала так звана "хорватська історія": серед голосувань, що потрапили в поле зору антикорупціонерів, опинилася ратифікація угоди з Хорватією - суто технічний документ, який не має жодного відношення до корупції. Тепер нардепи напівжартома-напівсерйозно міркують: "Проголосуєш за звичайну ратифікацію - і до тебе вже прийдуть із НАБУ."
Разом із тим чимало депутатів підозрюють, що нинішній "кризовий наратив" як мінімум частково є штучним. На це натякає ціла низка непрямих ознак. Мотовиловець, відомий своєю підкресленою непублічністю, раптово дав гучне інтерв'ю. Голосування за "податок на OLX" поставили в день, коли значна частина нардепів перебувала в закордонних відрядженнях. Цілеспрямованого збору голосів під цей законопроєкт не велося взагалі. На думку низки джерел, за всім цим ховається спроба послати сигнал європейським партнерам: якщо НАБУ продовжить "тиснути" на депутатів у нинішньому темпі - парламент остаточно заблокується, з усіма наслідками для фінансування України.
Деякі співрозмовники видання повідомляли, що Свириденко нібито навіть запевнила депутатів: відповідна робота з європейцями вже проводиться, а питання про надмірну активність антикорупційних органів порушувалося на найвищому рівні в ЄС. Інші співрозмовники це спростовують - але сам факт подібних розмов вельми красномовний.
Втома, образи та зламаний механізм
За публічними поясненнями ховаються глибші та менш очевидні проблеми, про які в Раді говорять куди тихіше.
Депутати накопичили цілий тягар образ. Минулого літа розгорівся скандал з атакою на НАБУ і САП: нардепи спочатку проголосували за відповідний законопроєкт, а буквально через кілька днів були змушені його відкочувати - і в підсумку виявилися крайніми, взявши на себе весь публічний негатив. Слідом вибухнув "Міндічгейт", масштаби якого виявилися настільки великими, що вразили навіть бувалих "слуг". І до всього цього додається найбанальніший фактор - звичайна людська втома людей, які сидять під куполом уже шість із половиною років без будь-яких виборів на горизонті. Один із співрозмовників видання образно порівняв їх із "перекислими огірками в діжці" - і, судячи з усього, це порівняння в Раді нікого особливо не ображає, бо занадто точне.
Важливу роль відіграють і особисті, суто приватні образи. Наприклад, коли якийсь голова військової адміністрації "пресує" керівника місцевого підприємства, близького до того чи іншого нардепа, а вирішити це питання через керівництво фракції або Банкову не виходить - депутат починає голосувати без найменшого ентузіазму. Таких історій, за словами співрозмовників, накопичилося чимало.
Але, мабуть, найсерйозніша системна проблема - інша: приблизно з літа минулого року у фракції фактично перестали системно збирати голоси. До цього цією роботою займався голова фінансового комітету Данило Гетманцев - живий, неформальний контакт із нардепами, з'ясування їхніх позицій, переконання, пошук компромісів. Коли функцію передали Мотовиловцю, ця жива робота з депутатами поступово зійшла нанівець. Як наслідок - зламався весь звичний механізм: пропозиції голів комітетів перестали системно проходити через "малу фракцію", обговорюватися з президентом і виноситися на Погоджувальну раду Ради. Фракція, по суті, почала голосувати стихійно - хто як захоче.
Що далі
Широка коаліція з опозицією - варіант, який у "Слузі народу" відкидають негайно і категорично. Візит спікера Стефанчука до офісу "Європейської солідарності", що породив хвилю чуток про переформатування парламенту, стосувався виключно нового Цивільного кодексу - особистого пріоритету самого Стефанчука - і не більше того. "Широка коаліція - це точно не про нас", - відрізають у фракції.
Реальні сценарії виходу з кризи виглядають значно прозаїчніше. По-перше - домогтися зниження активності НАБУ і САП щодо нардепів, переконавши європейських партнерів натиснути на антикорупційні органи, щоб уникнути повного паралічу парламенту. По-друге - налагодити реальний, а не формальний діалог між Кабміном і Радою: уряд має не просто "скидати" законопроєкти, а й реально працювати з депутатами, пояснювати, переконувати, брати на себе відповідальність. По-третє - можливе часткове оновлення Кабміну за рахунок вихідців із депутатського середовивища, що дозволило б вибудувати більш працездатні канали комунікації.
Зустрічі Зеленського з фракцією останнім часом трапляються вкрай рідко - президент поглинений куди масштабнішими питаннями: переговорами про мир, гарантіями безпеки, постачанням зброї, енергетикою. На Банковій без ентузіазму сприймають скарги депутатів на місцевих чиновників або губернаторів. Домовленості про регулярні зустрічі та розмови раз по раз ні в що не виливаються.
"Прийшло розуміння, що справа не тільки в Єрмаку, а й у самому президенті. При цьому у фракції величезна кількість людей, як і раніше, вважають Зеленського справжнім лідером і героєм, і кажуть: ми теж можемо бути корисними - але нас не використовують", - зізнається один зі "слуг народу".
Якщо кілька місяців тому в політичних кулуарах відчувалося передчуття близького перемир'я, мирної угоди і виборів - то тепер, після того як переговори зайшли в глухий кут, більшість співрозмовників говорять про те, що в нинішньому військовому режимі доведеться прожити ще мінімум рік-два. А інших депутатів на цей період в України немає і не буде. Тому центральній владі - хоче вона того чи ні - доведеться навчитися працювати з тими, хто є.
Раніше ми писали, як США планують змінити баланс сил усередині України.

