Несподівані дії ЗСУ: як контратаки руйнують плани ворога?

Наприкінці січня українські сили розпочали операції на південних напрямках, зокрема поблизу Олександрівки та Гуляйполя. На Дніпропетровщині, на південний схід від Олександрівки, 26 березня українські підрозділи звільнили селище Березове. За даними командування Десантно-штурмових військ України, від кінця січня до середини березня було повернуто понад 440 квадратних кілометрів території, включаючи 9 населених пунктів, при цьому ворог зазнав значних втрат — 3676 осіб, з яких 2653 загинули.

Ці успіхи значно перевищують ті території, які російські війська змогли захопити в лютому. Аналітики стверджують, що з початку року українці повернули під контроль щонайменше 334 квадратних кілометри південних територій. Така активність українських військ створює серйозний тиск на російські підрозділи, змушуючи їх обирати між обороною та перекиданням ресурсів для наступальних операцій.

На початку березня Росія була змушена перекинути свої елітні підрозділи повітряно-десантних військ та морської піхоти з Донецької області на південний напрямок. Цей крок, ймовірно, порушив її плани щодо наступу на так званий «пояс фортець» — чотири ключові укріплені міста Донецької області: Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ та Слов’янськ.

Спроби російських військ захопити «пояс фортець» у 2014 та 2022 роках виявилися безуспішними. За оцінками українських та американських аналітиків, ці міста з довоєнним населенням понад 380 тисяч осіб, які розташовані вздовж траси Н-20, є надто укріпленими, щоб бути захопленими швидко. Російська армія не демонструє здатності до швидкого оточення чи захоплення великих міст; приміром, захоплення значно меншого за розмірами Покровська зайняло у них майже два роки.

Російські війська не здатні одночасно вести ефективні наступи на різних ділянках фронту. Тому малоймовірно, що вони зможуть досягти значних успіхів у районі «поясу фортець», одночасно реагуючи на українські контратаки на півдні.

Ситуація на фронті залишається напруженою, оскільки противник постійно намагається прорватися, використовуючи велику кількість особового складу та техніки, включно з мототехнікою та квадроциклами. За словами офіцера бригади «Рубіж» НГУ Андрія Отченаша, російський наступ залежить від обсягу залучених ресурсів та кількості особового складу, виділеного на штурмові дії, водночас не менш важливим є чисельність Сил оборони України. При цьому ворог зазнає значних втрат, втрачаючи сотні бійців за незначні просування, наприклад, за 100 метрів землі.

Американський аналітичний центр, створений 2007 року військовим істориком Кімберлі Каган, Інститут вивчення війни (ISW), продовжує відстежувати та аналізувати події на українському фронті. За їхніми звітами, просування ЗСУ з початку року випереджає темпи ворожого наступу. Ці дані підкреслюють, що зусилля ЗСУ щодо стримування та відкидання російських військ мають значний вплив на хід бойових дій.

«Подвійні тактичні зусилля українських сил, спрямовані на стримування та відкидання російських військ на півдні України, мають каскадний ефект на інші ділянки фронту, змушуючи російські сили обирати між обороною від українських контратак і виділенням живої сили та техніки для наступальних операцій на інших напрямках», — пояснили в Інституті вивчення війни.

«Російські сили навряд чи зможуть захопити „Пояс фортець“ України 2026 року», — зазначили в ISW.

Українські контратаки на півдні демонструють ефективність у зриві російських планів, перешкоджаючи можливому наступу на ключові укріплення. Хоча війна триває, успіхи ЗСУ створюють нові стратегічні виклики для ворога, змушуючи його адаптуватися до мінливої ситуації на фронті, де ціна кожного метру землі вимірюється значними втратами.