Мільйони американців проти Трампа: "Ніяких королів" охопило США та світ

Все почалося в Міннесоті, де біля Капітолія штату в Сент-Полі зібралося близько 100 тисяч осіб. Це місце стало не випадковим епіцентром, адже саме міста-близнюки Міннеаполіс і Сент-Пол раніше пережили жорсткі імміграційні операції, які супроводжувалися сутичками та загибеллю Рене Гуд та Алекса Претті, застрелених федеральними агентами в січні.

Підтримати протестувальників прибув легендарний рок-музикант Брюс Спрінгстін, який виконав свій новий гімн "Вулиці Міннеаполіса", присвячений пам'яті загиблих та опору місцевих жителів. До них приєдналися політичні важковаговики, такі як сенатор Берні Сандерс, який розкритикував авторитаризм Трампа та військову кампанію на Близькому Сході.

Невдоволення, що раніше зосереджувалось на внутрішній політиці, тепер значно посилилося через війну з Іраном, яка триває близько місяця. Цей конфлікт підняв питання навіть серед частини республіканців, яким не подобається таємничість Білого дому та ризик відправки солдатів на фронт.

Організатори, зокрема координаторка Сара Паркер, відзначають, що зростання цін на бензин та продукти, а також "незаконна війна в Ірані" стали головними каталізаторами нинішньої хвилі протестів. До руху активно долучилися профспілки, вказуючи на кризу доступності та бажання влади розширювати повноваження.

На протестах у Нью-Йорку актор Роберт Де Ніро назвав Трампа "екзистенційною загрозою", а в Сан-Франциско учасники маршу розгорнули на пляжі живий банер "No Kings", несучи українські та іранські прапори. Мітинги солідарності відбулися також у Парижі, Римі, Берліні та Мадриді, де європейці виступали проти глобальних конфліктів та "диктаторських замашок" нинішньої адміністрації США.

Сам Дональд Трамп та його оточення реагують на акції з глузуванням. Білий дім заявив, що ці заходи цікаві лише журналістам. Проте, попри зневажливу реакцію Вашингтона, протестний рух розширився далеко за межі Сполучених Штатів, об'єднавши мільйони людей у боротьбі проти політики президента.

Війна з Іраном, що стала ключовим тригером для протестів, обернулася проти Трампа, спричинивши зростання невдоволення як всередині США, так і за кордоном. Через місяць бойових дій стратегічно важлива Ормузька протока залишається майже закритою, а країни Перської затоки розчаровані відсутністю чіткої стратегії Білого дому та розглядають зближення з Китаєм.

Адміністрація Трампа опинилася в глухому куті, шукаючи шляхи відступу та передавши Тегерану мирну пропозицію з 15 пунктів. Однак Іран вважає ці вимоги нереалістичними, що робить переговори малоймовірними. Зростання невдоволення підкреслюється тим, що майже половина акцій протесту відбувається у традиційно республіканських або так званих "коливих" штатах, де ситуацію називають кризою доступності.

Сенатор Берні Сандерс різко розкритикував не лише авторитаризм Трампа, а й військову кампанію на Близькому Сході, звинувативши уряд у брехні та порушенні міжнародного права.

Губернатор штату Тім Волз назвав відправлених Трампом силовиків "ненавченими, агресивними головорізами".

Членкиня Палати представників Ільхан Омар заявила: "Я ніколи не могла уявити, що настане день, коли ми будемо спостерігати такий повзучий авторитаризм у Сполучених Штатах Америки… Трамп взяв руйнівну кулю і вдарив по самому фундаменту того, що робить Америку великою".

Оскароносний актор Роберт Де Ніро назвав Трампа "екзистенційною загрозою для свобод та безпеки", закликавши негайно його зупинити.

Координаторка протестів Сара Паркер зазначила: "Після попередніх акцій ми бачимо зростання цін на бензин і продукти, і при цьому ведеться незаконна війна в Ірані".

Незважаючи на зневажливу реакцію Білого дому, ці протести є виявом глибокого невдоволення суспільства, яке прагне змін та справедливості. Це протистояння президента з власним народом може визначити майбутній політичний ландшафт США та мати значні наслідки для світової політики.